<blockquote><font size="3">Неначе вперше Й нібито в останнє Мій непотрібний силует кохання Прийшов і оповіяв самотою, Дорослою своєю прямотою. "Давай залишимося друзями назавжди!" Зосталося в тобі іще хоч щось дитяче, справжнє? І я не вірила твоїм сумним листам: Я у вітальні, а ти десь далеко там... Ти так далеко, ніби в іншому житті. Колись мені хотілось зрозуміти, підрости. Перечитати всі твої думки, Відбити, звести з розуму, втекти. Видумувати різні почуття, Вплітатись мовчки у твоє життя. Присвоїти собі твоїх дітей, Навчити жити так, ти чуєш? Ей?</font></blockquote>
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
