Ви знаєте, чомусь пригадалась пісня "Олені, олені, не бриті і не голені...". Тільки Ваш твір - примушує задуматись, а пісенька так - залетіла у одне вухо, вилетіла у друге.
Ви знаєте, що найбільше вразило - сумують речі, а ніц про рідних, друзів. Мабудь і справді ця людина нещасна, бо сумуватимуть тільки крісло, пульт та телевізор.
Оце справді страшно, коли тебе там ніхто не згадає...
По великому рахунку, то звичайно, що Світ не такий, який Ви описуєте у своєму творі. Та проблема, що піднімається у творі звичайно що є. Так було завжди. Згадайте твори Тараса Шевченка - писав про теж, що і Ви, але тільки по іншому написано.
Коли підвищуєте користувачам рівень довіри, то не забудбте завітати до нашого ФОРУМУ (http://virchi.pp.net.ua/forum/28-80-1) та поділитись з іншими користувачами, чому Ви це зробили, адже таким чином можливо хтось теж підвищить рівень довіри тому ж користувачу.
Ніколи не читав подібного, маючи на увазі таку казку! Молодець! Цей заєць схожий на декотрих з наших ведучих прогнозу погоди на телебаченні. І вид у них такииий поооваааажний ніби то вони погодою керують! А по суті - зайці-зацями!
А от про секунду - згоден. Буває так, що за одну секунду пропливає перед очами усе життя. А буває й так, що усе життя - одна секунда. От і вирішуй - як пржити своє життя
Давно ж Вас не було, Миколо! З поверненням! А чому називається "Проба пера", це що, однин з перших віршів чи вірш після перерви.
А щодо вірша, до доволі складний для сприйняття. Це як на мене. Головне, я так зрозумів - виховувати рід, тобто мабуть патріотичні почуття, любов до рідної землі, свого коріння. Так?
Щото оповідання, то можу сказати одне - у Вас є певний хист то прози. Коли починаєш читати, то можеш прочитати усе і відразу, не примушуючи себе. А от щодо змісту - то не буду коментувати як і "що до чого", бо не подобаються мені такі теми. От і оцінку не буду ставити.
Вважаю це подарунком нам у Ваш День народження! Гарний твір! Кожен рядок з самого початку і до кінця підсилюється новими стверджувальними словами:
Там Висоцького правда, що ріже й сьогодні до болі. Ідеальний і рівний У Пушкіна римовий склад. І Шевченка «Кобзар» де вчувається заклик до волі.
І ось як заклик, гарматний:
Всі слова у віршах мов вояки заковані в лати, що рядами ідуть наступають на черствість і зло. За кохання і правду під стягами у бій як солдати і багнетом – пером з вічним злом , боротьба за добро…
І це також правда: "Все читаю й читаю розуміючи зміст на свій лад" Адже кожен з нас сприймає вірш по своєму, бо залежить не тільки від характеру людини, а й від настрою, часу, коли читаєш та навіть місця. Щодо оцінки, то не скажу, яку поставив - усе і так зрозуміло
Ось таке воно життя. Від народження до смерті - один крок. Тільки от що лишиться по тобі. Чи згадає хтось? Якщо забажаєте, можна навіть продовжити Ваш вірш саме описом цих питань.
За зміст поставив 5. Не оцінював стиль написання, бо є проблеми.
Згадую і свою школу. Класно було у шкільні роки. Дякую Вам за твір! От останній стовпчик сумний, але час іде і не усіх ми зможемо зібрати на зустріч випускників...
Поставив 5, бо я сприймаю цей вірш тільки так, що на цьому кладовищі поховані люди, які віддали усе своє життя служінню Богові. Ніколи не забуду прекрасні миті перебування у Почаївській Лаврі.
І саме там є кладовище, де поховані монахи. Є такі, що вже канонізовані. Біля їхніх могил відбуваються зцілення людей. От там справді, відчуваєш легкість, коли перебуваєш. Жодної проблеми, що це кладовище! Там навіть учні місцевої семінарії перебувають, щоби вчити предмети - святі місця, тиша і спокій допомагають їм у цьому. Хто був у Почаєві, той мене зрозуміє.
Ви знаєте, що мене найбільше вражає, і на жаль це почалось ще здавна, а Ющенко продовжив традицію - оголошення років чи то дитини, чи Голодомору, чи року культури, сім*ї. Роки проходять, а проблеми не зникають, а їх тільки більше стає. Навіщо оголошувати рік роком сім*ї, коли увага держави і так повинна бути завжди направлена на її розвиток. Рік дитини - теж по дурному - та увага до дітей, якість виховання - це одна із приорітетів розвитку нашого суспільства. А у нас доходить до того, що до районів доводять план - скільки повинно бути усиновлених дітей, скільки прийомних! І дітей іноді віддають батькам, які просто не готові нормально виховати дитину. Та це - тільки верхівка айзбергу проблем! Щоб їх написати - ця стаття займе перше місце по коментарям.