ВСТАВАЛО СОНЦЕ. ЗОЛОТОМ СВІТИЛО НА ВСІ ДОРОГИ. ПРОКИДАВСЯ Ліс. У Лісу ТОГО КУЧЕРІ ГУСТІЛИ. ПРИЙШЛА ВЕСНА, ПРИЙШЛА ПОРА БЕРІЗ. ВСМІХАВСЯ Ліс, РОЗКРИВШИ ЩИРІ ОЧІ, КОЛИ ДО НЬОГО В ГОСТІ ХТОСЬ ІШОВ. ПРИТУЛОК ВІН ДАВАВ УСІМ ОХОЧЕ І ЗУСТРІЧАВ ВІН ВСІХ ЛИШЕ З ДОБРОМ. А ПО ОБІДІ ПОЗЛІТАЛИСЬ ПТАШКИ, СТРУМКИ ВСЕ БІГЛИ, ГРАЛИСЯ БІЛКИ. ЩАСЛИВИЙ Ліс СТОЯВ, НЕНАЧЕ В КАЗЦІ. ВСЕ МРІЯВ: "ТЕПЛЕ ЛІТТО І РІЧКИ". ПІД ВЕЧІР Ліс БОЛЮЧЕ ГИНУВ - ЛАМАЛИ люди ВСІ ЙОГО ГІЛКИ, РУБАЛИ І ПИЛЯЛИ ДЕРЕВИНУ... А Він, ДОВІРЛИВИЙ, ШЕПТАВ СОБІ БЕЗ ВПИНУ: "зАХОДЬТЕ, ЛЮДИ, ВАШ Я НАВІКИ"... ВСМІХАЮЧИСЬ КРІЗЬ СЛЬОЗИ...тихо-тихо Вставало сонце. Золотом світило На всі дороги. ЛІС СЬОГОДНІ СПИТЬ...
|