Чи дощ іде, чи пада сніг Наш люд завжди спішить А голос дзвонів кличе всіх До храму... хоч на мить Душа людська така глуха На музику дзвіниць Можливо серце й плаче вже Але душа мовчить Задуматись давно б пора Все земське ...суєта І все. що світ дарує нам- Безглузда марнота Вже зупинитись варто би Заходить сонце вже Але шукаєм далі Ми ...Мабуть самих себе ...А дзвони дзвонять в храмі ще Запрошують людей Ще може хтось почує їх? І все ж таки зайде...!?
|