Щодо пікантропів з Інтернетом та ТБ - дарма, бо не те, що у Вас є каже про людину, а те, що вона дивиться, робить. Знаю що деяким людям зручніше переглядати поезію в Інеті та друкуватись, адже не кожен зможе видати збірку.
Також є велика проблема у спілкуванні - не має поетичних клубів у багатьох містах (я вже не кажу про села). Та й у людей іноді вільний час з*являється ближче до 12-ї ночі - зким тут зустрінешся? Знову в нагоді сучасні засоби зв*язку...
Трохи не згоден з такими словами - "Не вірю я в смерть, якої немає". Кожен з нас помре, рано чи пізно. От тільки куди попадемо після цього - ото вже залежить від нас.
Підтримую Вас у цьому: "Я не не буду тобі, як Богу молитись", бо ні на кого з нас не треба молитись, як на Бога. Можна тільки просити Бога за людину, щоби допоміг.
Кількість храмів звичайно, що не показник, якщо у них ніхто не буде ходити. Думаю, що пан Василь мав на увазі храми, до яких ходять люди. А не ходити до церкви і філософствувати про релігійність не можна.
Так, іноді буває, що митець, у тому числі й поет купається у славі, а левову частку його успіху належить тим, хто береже домашнє вогнище, хто проводжає і зустрічає нас з роботи... Дуже прикро, коли не помічають жінок, які є справжніми натхненницями творчості. Тільки поети для свого виправдання придумали дурне слово - муза , замість того, щоби поважати тих, хто увесь час біля тебе...
Ви знаєте, що церков і капличок ще геть мало. Якщо брати дореволюційні часи, то думаю, що ще третину втрачених церков треба відродити. Червона чума СРСР так нас придушила, що ми тепер довго будемо підніматись духовно. Та й ворог не спить - то цілителі і ворожбити стали на ноги, то секти, а то й внутрішній розкол православної церкви. Так що відроджуємо одне, а занепадає інше.
Так, зміст глибокий і це мабудь "білий вірш". Я ставлю 4, тому що не знайшов ставлення автора до проблеми, що описується у вірші. Що обирати? Чи Ви лишаєте зробити власний вибір кожному користувачу?
Усе сподобалось, Даріє! 5! Навіть не знаю, що більше (важко обрати), але спробую - "Перед храмом" та "Тенетам". А у вірші "Перед храмом" рядок "Краса картає, крок у храм..." означає що краса не пускає у храм, прийти до віри? Можливо не так?
Й справді, оригінально. Від себе поставив 5. Є у мене незрозумілі місця у творі, але віршована форма й перше враження від твору - усе на відмінно. Одиницю мабудь "вліпив" наш старий-новий користувач Анархіст. Він сьогодні "добре попрацював", що прийшлось внести зміни до правил оцінювання творів. Тепер тільки користувачі групи "друзі" можуть ставити оцінку.
Ви опублікували свій твір у категорії "Вірші/статті » Православна віра » Поезія та проза". Як бачите, Ваш твір не на православну тематику. Змініть тематику. Думаю Вам більше ця підійде: "Вірші/статті » ПАТРІОТИЧНЕ » Рідний край".
Бачу Ви опублікували цей твір у категорії "Бажаєте мати інтерактивну сторінку?". Без проблем, сторінка буде створена, от тільки дайте коротку власну біографічну довідку. Можна навіть тут, у коментарях до цього твору.
Задум гарний, та на мою думку щось і до чогось він "не дотягнув". І діда шкода. А я пригадав дитячий фільм про Червону шапочку. Там був теж один зіркорозрахунник ( ), але він не був такий нещасний, як Ваш.
Дякую за комплімент, вірніше не комплімент, а за правду. За сайт нічого не скажу, але Аня - один із найактивніших користувачів сайту, але це не головне. Головне, що вона гарна дівчина, і прекрасний поет. Її творами, як казали в нас на сайті, потрібно насолоджуватись і не читати "залпом", як Ви, Леоне Чолгош, він же користувач Анархіст (який раніше був не раз забанений). Бачу, що твори Ані та інших поетів Ви не взмозі усвоїти, от і вишло у Вас незваріння мізків. Шкода, що знову повернулись на сайт, аби пакостити. Шкода.
Так погоджуюсь з Вами про макулатуру. Тільки тут один н*юасн. Я б уточнив яку - це ту, типу - "достаю из широких штанин..." А ще - сотні тисяч тонн творів перебувають на наших полицях - Леніна, Маркса, Енгельса, Дарвіна, саоц. і ком. вождів. До них я з легкістю прикладую Ваші твори. Усе вірно! Але якщо Ви інше мали на увазі, то, прошу, поясніть.
Так, будьмо уважнішими до людей, будьмо милосердними. От тільки привертати увагу таким чином не треба. Привернете увагу на день-два - і знову усі забедеть. Ще б написав би багото з цього приводу, та усе сказано давним давно. Якщо Ви уважно придивитесь, то на іконах Ісуса Христа побачите заклик-пораду усім нам: "Заповедь новую даю вам - да любите друг друга".
...Иисус Христос, продолжая беседовать с учениками Своими, сказал: "Дети! уже не долго Мне быть с вами. Заповедь новую даю вам, да любите друг друга, как Я возлюбил вас. По тому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою. И нет больше той любви, как если кто положит душу свою (отдаст жизнь свою) за друзей своих. Вы - друзья Мои, если исполните то, что я заповедую вам". Во время этой беседы Иисус Христос предсказал ученикам, что все они соблазнятся о Нем в эту ночь, - все разбегутся, оставив Его одного...
У попередньому коментарі я писав, що зараз аби гірше не було. Та звичайно, не треба "вішати носа", а треба вірити у краще. Воно буде. А от стільки чекати, як каже Любомир? Не знаю стільки. але знаю коли - коли наша держава перестане бути відокремленою від церкви (цей зв*язок розірвали комуністи 80 років назад), оттоді й буде у нас усе гаразд.
Ви знаєте, тезко, що з огляду на останні роки розвитку нашої держави, хочеться, аби гірше не було. Хочеться щоби усі в кінці-кінців почали працювати не на своє благо, а на благо України...
Найбільше припали до душі перші рядки Вашого твору. А ось у останньому рядку мені здається, що ритм збився.У цьому рядку "А в хаті чомусь є як є..." Ви мали на увазі, що погано у хаті нашій?
Є певне світло у ось цих рядках, таких як: Ось ці пейзажі мальовничі, Своїм оком жадібно ковтав, ... І тепер як човен в морі, Без весел, без вітрил, Ледь уцілівший після бурі, По течії невпинно плив, І всеодно куди понесе, Мене невгамовна течія,
Та є, ось цей, над яким треба ще попрацювати, бо на мою думку - він значно знижує позитивне сприйняття твору:
Коли у вікно своє дивився, Коли настрій сильно впав,
А ось тут трохи над змістом, щоби аж дух захопило (сам не знаю як, а даю Вам завдання ): По течії невпинно плив, І всеодно куди понесе, Мене невгамовна течія, Бо ж нічого не принесе, Любов страждальницька моя.
Цей твір чомусь більше сподобався, аніж попередній. Те, про що Ви пишете - проблема з проблем. Багато з нас хоче бодай одним оком заглянути у майбутнє. Але дзурки! Думаю, що не треба дивитись туди. Краще бути Людиною і хоча б намагатись виконувати той Заповіт, який описаний у святих книгах і повірте - майбутнє буде гарним!