Колись і я шукав відповіді на це запитання - "звідкіля ж узялись ці тирани і за що нам таке на нашу голову?". Та тепер вже знаю за що і навіщо. Відповідь не у цій книзі, яку Ви тримали у руках, а у іншій, релігійного змісту.
"В хмарах" сподобався більше, але це не означає, що "Божевільна тиша" гірший. Просто не прийшовся "до душі". Мені так здалося, що Вам, як і мені, подобається осіння пора. Чи не так?
Наталю, Ви не уважно читали пояснення щодо заповнення форми для публікації віршів.
Уявіть, якщо хтось зайде до Вас не з нашого сайту, а з пошукової машини? Він попаде сюди, до пустої форми і відразу піде з Вашої публікації, бо подумає, що вірш видалений. Скопіюйте Ваш твір і сюди.
А де ж тут пісня? Можливо Ви помилились тематикою, або у Вас є аудіоролик пісні. Якщо так - надішліть мені на поштову адресу, акщо ні - змініть тематику твору (пояснення тем читайте при додаванні/редагуванні твору)
Думаю, що просто нагадати нам, що у кожного є батьки, що їм буває важко і що треба їх любити такими, якими вони є. Можливо Анаталій ще додасть пояснень?
Гарні твори про Осінь ви пишете, Василе! Справді, ніби сам побував у тихій кав*ятрні. З нетерпінням чекаю, поки Осьні увійде у свої володіння Світом і перефарбує дерева у жовто-золотаві кольори. У садибах почнуть палити листя...
Дякую, Анатоліє, що опублікували вірш на цю тему. Просто соромно за наших військових. То у літак попали - казали, божилися, що не ми, то вже 2-й раз склад з боєприпасами в повітря злетів. А висновків ніхто не зробив. А як-же зроблять, якщо шановний президент з прем*єром ковдру один з одного зтягують і випадкових людей у міністри призначають.
Згоден, Світлано, з Вами. Чого найбільше нам бракує, так це мудрості. Та вона не продається і не купується. Бо купив би її наш "бомонд" і усе було б гаразд.
Як тут не пригадати вірш І.Муратова "Не думати, а думається, лізе...". Це я до того, що Ви настільки важливі проблеми у своїх творах піднімаєте, що інший би вже давно перестав на них увагу звертати. Продовжуйте, Маріє!
Не треба нам схиляти голову перед труднощами цього життя. Ось ще одна рекомендація, до нашого форуму про ліки від депресії: "Розкидані життям пастки-провалля Від вибухів, які лунають всюди. А треба поміж них іти нам далі, Тоді, лише тоді майбутнє буде!"
А тепер про вірш. І справді не помітив російського. Можливо тому, що твір сподобався? Так! Тому, що він мимохідь примусив пригадати ось цей твір: "Мальчик мой милый..."
Ви на 100% праві, коли написали, що у "вічності не буде ні прощення, ні каяття". Скільки книг про це написано, але ми не розуміємо. І згадуємо про свої вчинки і каїмось тільки на смертному одрі. Але як шкода...
Ваш вірш розмістив додатково у категорії "Православна поезія та проза".
Не багато творів, які хочеться перечитувати а Ваш, Василе і ремікс Любомира - ТАК!
Оцінку знаєте
Не раз чув не досить схвальні відгуки про поетів Київщини. Вірніше про тих поетів, які, як їм здається, досягли поетичного олімпу не у творчості, а самим фактом переїзду. А ще погано, що на них рівняються і беруть приклад...