Думаю Юта все пояснила щодо рангу. А от статус "Друзі", то для мене це набагато краще, а ніж "товариші"
=== Щодо твору Володимира, то спочатку щось було незрозумілим, але прочитавши ще раз ось ці рядки: "Натягнута посмішка складом незрозумілих нервів стриманих поштовхів..." відразу поставив 5, адже настільки ми щодня примушуємо себе посміхатись там, де посмішки не було б, якби на місці керівника були ми...
Оцінювати твори можуть користувачі групи "друзі". А у Вас, тезко, поки оцінкою буде Ваш коментар, тим більше, що вони змістовні і містять поради авторам віршів.
Я іноді так пишу, що здається на суворість. А щодо Вас, пане тезко, то сподіваюсь скоро і Вам вручити якусь із нагород. Дякую, що активно включились не тільки у публікацію власної поезії, а й у обговорення творчості інших
Для роздумів, не ображаючи інших: "Алёша был безбожник – да не из таких, знаете, агностиков, каких сейчас много развелось среди образованных людей, так что уж кого и не спросишь, чуть не каждый отвечает: “Допускаю существование Высшего Разума, но полностью за сие не поручусь”, а самый что ни на есть отъявленный атеист."
Б. Акунин. “Пелагия и чёрный монах”.
=====
Агностицизм (от греческого agnostos - недоступный познанию), философское учение, отрицающее возможность познания объективного мира и достижимость истины; ограничивает роль науки лишь познанием явлений. Последовательный агностицизм представлен в учениях Дж. Беркли и Д. Юма.
Агностицизм Идеалистическое философское учение, утверждающее, что для человеческой души невозможно познание как сверхчувствтвенного, так и объективного мира и его закономерностей, достижимость истины и, следовательно, невозможно богопознание (!). Всякое познание, по мнению агностиков, приобретается только при посредстве органов чувств, познанием явлений. Следовательно, предметом человеческого познания может быть лишь то, что доступно этим чувствам, т.е. один чувственный мир. Создаваемые человеком нравственные принципы и представления о высшем существе, о Боге, суть не более, чем результат того же опыта и деятельности души и ее естественного стремления найти вездесущую и всепроникающую силу, которая обуславливает и сохраняет мировой строй.
======= А по великому рахунку, Юто, то проблема в іншому - у нашій країні, яку ще називають православною (хоча вже можна називати її безбожною і атеїстичною), про християнство розмірковують усі, крім християн (буддисти, індуїсти, і т.д.), а про православ'я - усі (сектанти, розкольники, атеїсти), крім православних. Хочемо віру підім'яти під себе, як нам краще, як ми її розуміємо. А так ніколи не буде. А якщо буде так - станемо звичайнісінькими сектантами...
Просто є у нас користувачі, які активніші на сайті, ніж інші. От і видаються їм такі нагороди (за що і яка - буде видно, коли підведете курсор). Не думайте, що вони мене просили про нагороди, ні. Це просто моя подяка, адже завдяки їхній активності сайт розвивається. Нагороди поновлюються десь 1 раз на 3-4 місяці. Тож є користувачі, яким теж можна надати таке-собі заохочення. Але поки не має часу проаналізувати кількість коментарів, творів і занести усі данні на сайт.
Я теж був раніше такої думки як і Ви щодо канонізації княгині Ольги. Проте коли більш глибше ознайомився і їх життям (життям у язичницькому світі), то усе стало зрозумілим і я теж підтримую, що таких людей, за їхні справи потрібно дійсно канонізувати. Тільки раджу знайомитись із історією їхнього життя не з підручників, які були написані в основному людьми далекими від християства. === А от щодо канонізувати чи ні людей, то тут треба дуже виважено підходити до питань і після ознайомлення із традиціями православної церкви, священнослужителями, життям святих і т.д. === особисто я сприймаю рядки Вашого твору: "Вибачте, коли звання „святий”, „свята” За держзаслуги роздається." як укір нашим політикам, які роздають звання "народний артист України", "заслуженй артист" не за справжні заслуги перед нацією, а за ступінь родинного зв*язку, товстий гаманець, політичну приналежність. З цієї точки зору - Ваш вірш - Супер!
Випадково натрапив на цей твір на одному з ФОРУМІВ. Є рядки з твору, де просто мурашки по тілу починають повзати. Було б добре, якби автор це вигадав, але усі знаємо, що це правдиві рядки....
Так, усе правильно. Спсати Світ і інших. Але якщо Ви не почнете з себе, то усі старання будуть марними. Якщо людина не взмозі спасти (жити по заповідям Божим, це те, що Ви кажете), то як вона буде спасати інших?
"Треба вірити й жити хоча б приблизно за заповідями Бога. Тоді все буде добре" - з цим повністю згоден. Але як це зробити, живучи у цьому суспільстві???
Вірш у Вашому стилі - почуття патріотизму, переживання за минуле, сучасність та майбутнє України... Тільки мені здається, а я чую це від не одного десятка людей (проїджаючи по селах і збираючи свідчення Голодомору 1932-1933 років), що таке поняття, як майдан (у розумінні 2004 року) не те, що минуло, а його навіть і не було. Майдан - це поняття для інтелігенції. А як Ви думаєте?
У рядках я бачу тільки одну помилку у слові бехжально. А усе інше - і зміст і сприйняття твору - відмінно.
Цей твір - сумні рядки нашої історії. Позорної історії 20-30 років. Історії становлення радянської сатанинської влади. Тепер нам треба спокутувати гріхи наших батьків, які зривали хрести, богохульствували, надругуючись над святинями.
Повністю згоден з Василем. Ми й справді відшукуємо привід для того, аби не бути з Богом. Не чуємо ми його. Не каємось. А Господь каже: "Се, стою у двери и стучу: если кто услышит голос Мой и отворит дверь, войду к нему, и буду вечерять с ним, и он со Мною". (більше - на форумі сайту "Каяття. Сповідь. Покута" ======== Якщо точно Ви, пані Любов у 2-х рядках дали характеристику більшості з людей: "Так рідко піднімаєм погляд вгору Подивимось ... та опускаєм знов..... " Теж ставлю за твір відмінно.