Сидів опівнгочі замріявсь, Згадав твої тонкі уста, І вітер дум надімною звіявсь, Тобі писав свого вірша,
І переплелися думи хаотично, Хоча тема в них одна, Для мене все оце не звично, Тобі присвячувать вірша,
Усе це сталося зненацька, Ти увійшла в моє життя, Хоча сама того не знала, Що ти сенс мого буття,
Мені сподобалось у тебе, Жива душа, прекрасний стан, І закохався я у тебе, І дав волю почуттям...
|