О ,неприякаянна, заблукана душа! Від світу допомоги не чекай... Інтриги, слава, шана й похвала Слова пусті й облудні промина... Здається завжди, що любов людська На цій землі безмежно володіє Але на жаль тілесна сліпота Понад усе узяти верх воліє.. І дружба і любов усе минає Роки пливуть немов в ріці вода Нічого не лишається у серці Лишень туга і суму повнота...
Присутнє все, що може романтичне серце відчути (або омріяти!)! Хотілося б рахувати цей твір верлібром, але авторка сама цього не хоче, бо час від часу вкладає щось подібне на риму, але римованої поезії також не вийшло, бо ритм збився в останньому рядочку...
намалюй мені сад, де відчую я запах черешні, намалюй мені дощ, де почую як відгук громів, щоб в твої акварелі стікалися смутки прийдешні, ті що хтось (може й я) зупинить не зумів!
Наснаги, усмішок і терпіння як в житті так і в творчості!
Я не згоден з gusaru, хіба не може починатись так твір: "Від світу допомоги не чекай..." То як? Хіба Ви думаєте, Любове, що автор не побачила рядків, які не надрукувались, чи це Ви так шуткуєте?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
0
