Зеленеє жито-зелене... Трохи заважають сприймати Ваш вірш різкі зміни ритму. Вірш нагадав Дж. Селінджера та його вірш "Ловець у житі". Практично нічого спільного, окрім жита ( ). Просто дуже подобався його твір, та й зараз подобається.
За виклад твору - 4, та за зміст, позитив, що несе - 5
Цей вірш вже опубліковано на нашому головному сайті "Анумо знову віршувать", а написав його Віктор Баранов. Перейти до головної сторінки з цим віршем та іншими зможете за цією ланкою.
Ні, не видаляють, а навпаки, його НЕ МОЖНА видалити, навіть при бажанні самого автора цих віршів! Адже там є коментарі, які писали люди, які теж поети і витрачали час на читання віршів, осмислення і коментар.
Ніхто Ваші вірші не видалить (якщо я видалив, то це через переліміт публікацій за один тиждень. Але я відразу Вам сказав, що можете їх ще раз опублікувати, тільки пізніше), Любомире!
"Я пью до дна, за тех, кто в море...". Так співалося у відомій пісні гурту "Машина времени". Дякую, що торкнулись цієї не веселої теми напередодні дня сміху. Кому сміх, а кому важка і небезпечна робота. З сумом та водночас з особливим піднесенням закінчується Ваш твір: Та все ж зійшли у небуття, Але ніколи в забуття. Стихія вас перемогла Та не зламала до кінця. Вона забрала лише тіло, А душі до небес злетіли Украсти їх, їй не під силу. 5...
Мені усе зрозуміло. Такі почуття ніби і кохаєш, а тут - проганяєш не означає відсутність логіки, а передусім, те, що прийшов день і у кожного свої справи, хоч і не означає, що вони не кохають одне одного.
Туманом-туманом... Так і до провалля дійдемо, якщо вже не дійшли. Це так - думки в гололос, а якщо по суті - усе правда у Вашому вірші: і про великі цінності "во хмелю", і про милу картину нашого життя, яку нам нав*язують, отой гламур (яка гидота, й придумали г-л-а-мммууууу-р!) і про правдистів, яких вважають за ідіотів, а коли брешеш - ти людина. Усе правда. І тут хочеться трохи брехні. А тут - ПРАВДА! Дякую, Володимире, за правду...
Гарний вірш! Поясню чому - прочитавши його я згадав роки свого навчаня у першій школі. Вона була 8-річна і "дихала" добротою, якщо так можна висловитись. Потім нас перевели у іншу, нову будівлю, але то було не те. Не було атмовфери сторої школи. Тож і розмістив ці старі фото, які б "підсилили" сприйняття Вашого твору. Можливо ще хтось знайде цікаві світлини - публікуйте.
Так, звичайно можна "заливати" фото на будь-які фотоархіви, брати код картини і розміщувати на сайті. Саме та роблять усі наші відвідувачі. Тільки не забувайте про розміри картинки (див. статтю)! Коли сторінку, після Вашої картинки почне "розпирати", то візьміть Ваше фото меншим за розміром.
Відео нормально переглядається у браузерами Мозілла та від Майкрософт. У Опері я не переглядав. Розміри відео від 5 до 10 мегабайт, тому у кого геть "повільний" Інтернет, відео може вантажитись 10-20 хв. Разду ось що зробити - увімкнути на програвання, а самим тим самим робити щось інше на ПК у новому вікні. Коли фільм повністю завантажиться, Ви натиснете кнопку "Реплей" та переглянете без "гальмів".
Думаю, що Ви, Юто, та інші користувачі, зрозумієте, переглянувши відео, як додавати фото на сайт. Якщо виникнуть проблеми, можете задавати питання у коментарях, до цієї новини.
Цю казочку, Жанно, треба дати прочитати не тільки дітям, а й дорослим дядям і тьотям, які повинні піклуватись про нашу природу. Адже Вони живуть одним днем, забуваючи про те, що діткам, таким як ти, Жанно прийдеться жити у країні із забрудненими річками, дихати брудним повітрям і ходити відпочивати не у ліси (які вирубуються), а до парочків.
Сподіваюсь, що ти напишеш ще кілька казочок чи розповідей на тему захисту природи від людини. А ми усі будемо чекати!