На 5! Вірш - супер, Наталко! Згоден із попередніми коментарями. Є така закономірність - хто більше кричить про патріотизм, у більшості своїй просте базікало. Справами доводьте свою прихильність до України, до її традицій. Адже можна і на російській розмовляти і на татарсікій і любити Україну. Можна не демонстрації влаштовувати, а відкрити безкоштовні курси для вивчення української тапісля закінчення курсів - привілей для прийому на роботу, чи щось подібне. Ви таку "глибу" підняли у своєму вірші, Наталю! Молодець!
Хоч і не зовсім усе гаразд у римуванні, та бачу це Ваш "крик душі". У більшості рядків підтримую Вас. Тільки не треба нам нічого завойовувати. Нам би хочаб відродити те, що було...
Теж правдивий вірш про деяких чоловіків. Та добре, коли зізнаєтесь і відкрито кажете, який Ви. Як кажуть "ІДУ НА ВИ". Головне, щоби знали, чого чекати від тебе. Тому за твір 5, хоч є дуже сурйозне слівце...
За вірш - 5, особливо за ці рядки: Бо погасла віра у нашому серці, Бо надія забула до нього шлях, Бо любов поступилася гордості в герці, Бо ми розчарувалися у чудесах.
Бо що маєм – втрачаєм, що є – не цінуєм, Бо себе у житті ми не можем знайти, Бо хоч і не кохаєм – все рівно цілуєм, Бо по головах любимо дуже іти.
Бо своєї лиш вигоди вічно шукаєм, Бо і мучимо інших, і самі страждаєм, Бо найкращого тільки собі ми бажаєм, Бо не вірим, що збудеться, хоч загадаєм.
Правда, хоч і гірка....
Є рядки, які не сприймаю - Загадай бажання – і зле забудеться.
Але вони не можуть вплинути на загальне сприяняття твору.