Не знаю що Вас надихнуло, пані Наталю, на створення цього вірша, але складається таке відчуття, що Ви самі воювали на фронтах Великої Вітчизняної. Молодець!
Якщо не забуду, то під час створення сторінки в районній газеті, присвяченій 9 травня, обов*язково порекомендую редакції Вашого вірша.
Пані Тамаро, вибачте, що опублікував так пізно Вашу розповідь! Тож тепер розмістив її не у новинах, а у каталозі статей, на Вашій сторнці та додатково у 2-х інших розділах.
Дякую Вам за ту роботу, яку Ви проводите далеко за межами рідної України!
Хоч і не варто судити інших, та справді, багато є "слизьких" людей. Живучи у цьому світі, варто іноді споглядати на себе зі сторони, а чи не такий ти, як у творі Ольги. Бо ж брешемо. Брешемо у малому - не помічаємо, як брехні тієї вже цілий віз. А до неї ще потяг "грішків".
Весна. Весна. ВЕСНА! Гарно Ви розповыли про сон, Олю. Навыть за кольором видно, який він світлий і веселковий. :) Прочитавши вірша, згадав, що забув привітати усіх відвідувачів зі святом Весни. Вітаю усіх і у першу чергу наших прекрасних відвідувачок сайту. Ці квіти - ВАМ:
Чимось зловіщим віє від вірша. Думаю, що майже у кожного з нас були такі думки, коли ми уявляли, як усе буде після... І нам було так себе шкода, а ще як би усі переймалися і ридали... Та як добре, що усе було в думках
Щодо: "Заходять в дім і в храм творіння Божі" То тут мабудь автор мав на увазі, що квітки заносять у церкву, в будинки. Можливо було б краще "Заносять в дім і в храм творіння Божі"
Тема вірша завжди актуальна, але зміст мені чомусь не до душі.
"Так давайте візьмемо зброю в руки І покажемо, що ми козацькі онуки!"
Сьогодні зі зброєю в руках нічого не досягнеш. А йти брат на брата... Це було вже років так 87 назад. І чого досягли? Тільки й того, що вже 16 років Незалежності, а ми ще й досі разплачуємось. "А ми забули велику славу України І не прожили для неї, навіть, днини."
Якщо чесно казати, то слави України у нас і не було.
А взагалі - це тема буде завждя актуальною. Ставить багато питань, на які важко знайти відповіді: Що вибрати - сім*ю теперішню чи нову? Жити з некоханою ради дітей? Тут все набридло, а там чекають і завжди раді, коли прийдеш. А чи коли буде нова сім*я, чи не стане усе так, як зі "старою"?
"Слізно благає пробачити всіх, Ніби відверто, та видно одразу – То лиш слова, а в душі – гнівний сміх"
Як часто ми не тільки у церкві, а й у звичайному житті, прощаємо усіх, але по суті прощення не має, бо то лиш слова, а у душі, на справді - важке каміння ненависті, зневіри або не достатньої віри.
Ставлю 4, тому що на кожне жорстоке-прохання Катерина знайшла влучну відповідь-спасіння.
Щодо мікроба. Володимир Має рацію, можливо було б на початку твору поставити прохання не про мікроба, адже твір після нього починає якось не так сприйматись. Можливо було б розпочати вірш поясненням, між ким йдеться розмова.
0
!
. Як додумаю - напишу. 
Та як добре, що усе було в думках 
у виразі своєї думки на пепері, та вони не можуть вплинути на позитивний дух твору, його щирість і простоту. 
Мабуть багато "насолив" той, кому мститесь. Якщо це в уяві, то нічого, але коли насправді - то біда. 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('