Пані Тамаро, вибачте, що опублікував так пізно Вашу розповідь! Тож тепер розмістив її не у новинах, а у каталозі статей, на Вашій сторнці та додатково у 2-х інших розділах.
Дякую Вам за ту роботу, яку Ви проводите далеко за межами рідної України!
Хоч і не варто судити інших, та справді, багато є "слизьких" людей. Живучи у цьому світі, варто іноді споглядати на себе зі сторони, а чи не такий ти, як у творі Ольги. Бо ж брешемо. Брешемо у малому - не помічаємо, як брехні тієї вже цілий віз. А до неї ще потяг "грішків".
Весна. Весна. ВЕСНА! Гарно Ви розповыли про сон, Олю. Навыть за кольором видно, який він світлий і веселковий. :) Прочитавши вірша, згадав, що забув привітати усіх відвідувачів зі святом Весни. Вітаю усіх і у першу чергу наших прекрасних відвідувачок сайту. Ці квіти - ВАМ:
Чимось зловіщим віє від вірша. Думаю, що майже у кожного з нас були такі думки, коли ми уявляли, як усе буде після... І нам було так себе шкода, а ще як би усі переймалися і ридали... Та як добре, що усе було в думках
Щодо: "Заходять в дім і в храм творіння Божі" То тут мабудь автор мав на увазі, що квітки заносять у церкву, в будинки. Можливо було б краще "Заносять в дім і в храм творіння Божі"
Тема вірша завжди актуальна, але зміст мені чомусь не до душі.
"Так давайте візьмемо зброю в руки І покажемо, що ми козацькі онуки!"
Сьогодні зі зброєю в руках нічого не досягнеш. А йти брат на брата... Це було вже років так 87 назад. І чого досягли? Тільки й того, що вже 16 років Незалежності, а ми ще й досі разплачуємось. "А ми забули велику славу України І не прожили для неї, навіть, днини."
Якщо чесно казати, то слави України у нас і не було.
А взагалі - це тема буде завждя актуальною. Ставить багато питань, на які важко знайти відповіді: Що вибрати - сім*ю теперішню чи нову? Жити з некоханою ради дітей? Тут все набридло, а там чекають і завжди раді, коли прийдеш. А чи коли буде нова сім*я, чи не стане усе так, як зі "старою"?
"Слізно благає пробачити всіх, Ніби відверто, та видно одразу – То лиш слова, а в душі – гнівний сміх"
Як часто ми не тільки у церкві, а й у звичайному житті, прощаємо усіх, але по суті прощення не має, бо то лиш слова, а у душі, на справді - важке каміння ненависті, зневіри або не достатньої віри.
Ставлю 4, тому що на кожне жорстоке-прохання Катерина знайшла влучну відповідь-спасіння.
Щодо мікроба. Володимир Має рацію, можливо було б на початку твору поставити прохання не про мікроба, адже твір після нього починає якось не так сприйматись. Можливо було б розпочати вірш поясненням, між ким йдеться розмова.
0
!
. Як додумаю - напишу. 
Та як добре, що усе було в думках 
у виразі своєї думки на пепері, та вони не можуть вплинути на позитивний дух твору, його щирість і простоту. 
Мабуть багато "насолив" той, кому мститесь. Якщо це в уяві, то нічого, але коли насправді - то біда. 
').addClass('report-spam-working');
uCoz.spam.report(scopeID, messageID, notSpam, function(response, context) {
context.elem.text('').removeClass('report-spam-working');
window.console && console.log && console.log(response); // DEBUG
response.warning && window.console && console.warn && console.warn( 'uCoz.spam.report: warning: ' + response.warning, response );
if (response.warning && !response.status) {
// non-critical warnings, may occur if user reloads cached page:
if (response.warning == 'already_reported' ) response.status = 'message_spam';
if (response.warning == 'not_reported' ) response.status = 'message_not_spam';
}
if (response.error) {
context.target.html('