Ще полежала, заснула. Сниться далі мені сон. Знову сонце, тихий ранок, Ніжний вітер за вікном. Чоловік тепер вже поряд, Поцілунок на губах... Обійма, каже: "Кохана!..", Що аж сльози на очах. Дивний сонмені наснився. Відкриваю очі я, Аж дивлюсь - усе насправді. "І тебе, кохаю я!"
З розділовими знаками тепер все гаразд, а от розмір вірша трохи шкутильгає. І ще, в останньому рядку, напевно, треба: "І сіють її на своїй ниві". От вам моє слово. Цього разу поставлю 4.
Вірш красивий, зачепив за самісіньке серце! Але трохи збивав з пантелику незвичними словами: "кусатись, перевертатись, возносити...", вони виглядають якось.. "незручно" у вірші!