Вечір. Нічка. Світанок. І божевільний ранок. І тиша навкруг. Лиш стук двох сердець. Схід сонця приносить маленький «кінець». Жорстоко шепочеш: «не стати б фанатом» Та очі хочуть лаятись матом Повітря в груди, і крок за кроком, Та оглядаюсь я ненароком. Наказую часу: «стоп!!! Зупинись!!!» Звертаюсь до вечора я: «повернись!!!» Дай знову краплину всього пережити Дай мовчки можливість поговорити. Побачити очі і знати рель, Що завтра одягнеш стабільну вуаль, І будеш з надією впевнено жити, Краплину всього щоб знов пережитию
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар. Знаєте, світ був таким, є і, мабуть, залишиться. Просто нам випала доля це зрозуміти і навчитися жити з цим. Історія, на жаль чи на щастя, циклічна, і в цій історії доля нашої країн
у Вас 
0
