Сам вірш -- не дуже, туту і проблеми з ритмом, і з римою, і навіть русизми, але зміст перекреслює усі помилки! Такі великі почуття, вміщені лише в 5 стовпчиків! Браво!!
Спочатку про вірш: трохи недосконало і без ритму. Тепер про зміст: насправді -- Україна нас не забувала, скоріше ми її забули. Нас забули наші "пастухи", котрі сидять в кріслах ВР України, або розїжджають на дорогих авто, по розбитих вулицях нашого життя. Згадаймо про Україну, її гордість і одвічну славу, і візьмімо усе в свої руки, лише тоді кожен відчує себе по-справжньому вільним українцем!
Красивий вірш, душевний! Маю для вас пораду, змініть останній рядок, наприклад так: "Тебе побачу й починає, Все повертатися назад" Не знаю як вам, але здається, так буде краще.