Двері.

Навіть найближчого, навіть свого

Заплющу очі, відкрити не хочу

Може відкрию, можливо захочу

Холодні руки, біль у руках

Зненацька сила, кров на губах.

І щирий погляд, надія була

Вона десь там, колись жила.

Затрачена сила і руки до неба

Так як болить мені не треба

Не треба дощу і каміння у слід,

Зачинені двері на серці лід.

Спроб було багато...

Десь так...кільканадцять

Від цього в душі розряд двісті двадцять.

Приводить до тями - я все обминаю.

Закриті двері. Ключ. Закриваю.