Закрию двері, не впущу нікого Навіть найближчого, навіть свого Заплющу очі, відкрити не хочу Може відкрию, можливо захочу Холодні руки, біль у руках Зненацька сила, кров на губах. І щирий погляд, надія була Вона десь там, колись жила. Затрачена сила і руки до неба Так як болить мені не треба Не треба дощу і каміння у слід, Зачинені двері на серці лід. Спроб було багато... Десь так...кільканадцять Від цього в душі розряд двісті двадцять. Приводить до тями - я все обминаю. Закриті двері. Ключ. Закриваю.
|