| Обпеклась словом, залишився знак Загартоване серце. Проживеш. Але як? Розум кричить «так буде завжди, Забирай всі думки і щосили біжи» Ти жебрак, ти просиш не чинити болі Здуріти. Ти що? Ми вільні на волі! Невже мало всього що було у тебе? Невже ти забула ті руки у небо? ї Ті страшні, нестерпно - колючі ночі, Коли ти боялась заплющити очі?!.. Зніми окуляри, знайди себе, За твою сутність не поцінують тебе. Двадцять перше століття, а ти у тенети Немовби щойно з іншопланети. Якщо не можеш, не видавай і звуку Сама прирікаєш свою душу на муку. А можеш! Хочеш! Вставай, піднімись!!! За себе щосили жорстоко борись! Борись за життя якого ми варті, Все впереді, твої ноги на старті. Дай силу собі, ціну віри й повіриш Ти можеш змінити усе! Ти чуєш?! Ти зміниш!!!
| 
у Вас 
0
