СОБІ…

Загартоване серце. Проживеш. Але як?

Розум кричить «так буде завжди,

Забирай всі думки і щосили біжи»

Ти жебрак, ти просиш не чинити болі

Здуріти. Ти що? Ми вільні на волі!

Невже мало всього що було у тебе?

Невже ти забула ті руки у небо?

ї Ті страшні, нестерпно - колючі ночі,

Коли ти боялась заплющити очі?!..

Зніми окуляри, знайди себе,

За твою сутність не поцінують тебе.

Двадцять перше століття, а ти у тенети

Немовби щойно з іншопланети.

Якщо не можеш, не видавай і звуку

Сама прирікаєш свою душу на муку.

А можеш! Хочеш! Вставай, піднімись!!!

За себе щосили жорстоко борись!

Борись за життя якого ми варті,

Все впереді, твої ноги на старті.

Дай силу собі, ціну віри й повіриш

Ти можеш змінити усе! Ти чуєш?!

Ти зміниш!!!