Хочу забути та не можу — Перед очима ти завжди, І погляд твій за ласку Божу, Слова ж твої – Божі дари. Ось розум трохи забуває, Немов зникає в серці біль, Та серце досі ще кохає І знову сипле в рану сіль. І те, що майже не боліло Почне боліти, як колись, Защемить серце, як щеміло, Поллються сльози, що лились... Коли неначе все минає, В життя приходить якийсь лад, Тебе побачу й починає, Усе вертатися назад. Весна-літо 2008року
|