Хочу забути та не можу —
Перед очима ти завжди,
І погляд твій за ласку Божу,
Слова ж твої – Божі дари. Ось розум трохи забуває,
Немов зникає в серці біль,
Та серце досі ще кохає
І знову сипле в рану сіль. І те, що майже не боліло
Почне боліти, як колись,
Защемить серце, як щеміло,
Поллються сльози, що лились... Коли неначе все минає,
В життя приходить якийсь лад,
Тебе побачу й починає,
Усе вертатися назад. Весна-літо 2008року
| 
у Вас 
0
Маю для вас пораду, змініть останній рядок, наприклад так: 
