Ця ніч... Ця дивна ніч!.. Цей місяць й незліченні зорі!.. І вітру шепіт, й річки річ – Нащо мені їх сни прозорі? (Коли без тебе... Вдень й вночі...) Ні, не наситить спрагу ними! І біль не вигнать, кричучи, Й не розчинить слізьми дрібними... Ти майже поруч, й водночас Не ближче, ніж за небокраєм. Я підійти хотів не раз Й сказать тобі... Не вистачає Ні сил, ні духу, ані слів (Слова ж прості такі, до болю...). Чому раніш сказать не смів? Тепер вже пізно... Зла недоля!.. Ти з іншим... Прикро... А мені – Із пусткою в собі змагатись. Бо зараз – як горіть в вогні – Тобі в коханні зізнаватись...
|