Ця ніч... Ця дивна ніч!..

(Коли без тебе... Вдень й вночі...)
Ні, не наситить спрагу ними!
І біль не вигнать, кричучи,
Й не розчинить слізьми дрібними...

Ти майже поруч, й водночас
Не ближче, ніж за небокраєм.
Я підійти хотів не раз
Й сказать тобі... Не вистачає

Ні сил, ні духу, ані слів
(Слова ж прості такі, до болю...).
Чому раніш сказать не смів?
Тепер вже пізно... Зла недоля!..

Ти з іншим... Прикро... А мені –
Із пусткою в собі змагатись.
Бо зараз – як горіть в вогні –
Тобі в коханні зізнаватись...