Приєднуюся до попередніх коментарів. Дійсно - християнські позивні. Сподобався вислів: "Не відкладай у завтрашнє чекання". Вже один він заслуговує "відмінно".
Прийде весна, прийде і дуже скоро. Зазеленіє правда молода. Прийде весна, прийде обов’язково. У наші душі розум і серця. Надія розцвіте, як цвіт на вишні, Здійметься віра кличем журавля. І Божа Воля, праведна й всевишня, Зійде на наші села і міста.
Справді щиро... Гадаю, Господу нашому приємно почути такі палкі слова, що йдуть від юного серця, принесені у Вербну неділю, як щиру покутуза усіх нас грішних.
Як у нас в цей день кажуть: Не я б'ю, верба б'є. Від нині, за тиждень - Великдень!!!
Років десять, як вірш цей було написано. Тоді працював вчителем християнської етики і пробував поєднувати свою професійну діяльність зі своїми непрофесійними уподобаннями.
І зміни обов'язково будуть, і не тільки у наших душах. Наше внутрішнє (духовне) життя і зовнішнє (матеріальне) існування, хоча знаходяться і на паралелях буття, все ж невіддільні одне від одного.