SITE LOGO
Нд, 24.11.2024, 00:06
Меню сайта
Наш опрос
Скільки Вам років?
Всего ответов: 1573
Главная » Комментарии пользователя [metman17L]

Найдено комментариев: 5101
Показано комментариев: 4381-4410
Страницы: « 1 2 ... 145 146 147 148 149 ... 170 171 »

avatar
721 metman17L • 23:16, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Так ... в кожного свій біль, свої душевні рани, свій тяжкий але посильний хрест. В мене було ось таке:

Не будь так далеко.
О, чуєш!
Надірвана в серці, струно!
Розлуко, мене ти руйнуєш
І губиш, чужа стороно.
Моя одинока голубко,
Лелеко самотнього дня,
Ця ніч вже триває відтоді,
Відколи від мене пішла.
Не знала? Чи може не вміла?
Почути тоді ці слова,
Коли ще надія жевріла,
Коли ти ще поруч була.
А потім - холодна зневіра,
І льоду байдужа стіна.
Упала душа скам’яніла,
Ображена, горда, німа.

avatar
720 metman17L • 23:10, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Недовго нам тут, недовго.
В країні ці непривітній.
Вже скоро нам час додому,
Омріяний краю світлий!

Птахами здіймемось в небо,
Розправимо білі крила:
Додому, - гукнем, - додому,
Веди нас, таємна сило!

Всіх радо Отець зустріне,
Розкриє свої обійми:
"До Мене вернулись діти,
Улюбленці мої вірні!".

avatar
719 metman17L • 22:58, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Згадалася поетична ніч на ПМ і Ваше дружнє плече.
Щира Вам подяка, Наталю, за ці світлі миттєвості світлодайної Весни. Після цього хочеться жити і творити. yes
avatar
718 metman17L • 22:53, 04.04.2011 [Лінк на твір]
О, найвеличніший, проснися!
Найпотаємніший - збудись!
Дорогоцінний - пробудися!
Мій найдорожчий - повернись!
Підемо разом,вдвох з тобою.
І помандруємо в світи,
Бо вже настав мій час двобою
Проти злощавої пітьми.
Бо чую голос вже відлуння.
Пора, мій друже,не барись!
Сонце скотилось від полудня,
У шати праведні вдягнись.
avatar
717 metman17L • 22:49, 04.04.2011 [Лінк на твір]
О, Краю мій,
обіцяний Тобою!
Необітована,
свята земля!
Струмки молочні,
де течуть рікою.
Чи буду там я,
доленько моя?

Чи не судилось
бути нам з тобою?
А чи без мене
будеш там, сама?
О, Краю мій,
обіцяний Тобою!
Чи є здійсненна
мрія ця моя?

avatar
716 metman17L • 22:42, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Це так можна розцінювати з позицій "тепер", а "тоді" це сприймалося сутужно, з острахом, нерозумінням:

Я бачив смерть і бачив втому,
Не говорив про це нікому,
Не поділяв його ні з ким,
Волів лишатися самим.
Бо бачив голод і розруху,
І я втікав від них щодуху,
І бачив помсту і розпусту,
Що сікла люд цей мов капусту,
А потім бачив чисте світло
І на вершині світле місто.
Довкола йшов щасливий люд.
Чому вони мене не звуть ?
Не міг на це я відповісти
Комусь хотілось розповісти,
Але довкола – знов один.
Чому створив мене таким ?

Ось такі мав видіння...

avatar
715 metman17L • 22:38, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Отже, як це не прикро виглядає, знайшли повне розуміння біля могильних плит мрій.
avatar
714 metman17L • 22:29, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Отже, можна, вважати, що ми друзі по нещастю. Теж доводилось, зустрічати цей холодний пронизливий погляд... І не один раз. Навіть рядки їй присвятив:

Ти попалила мої крила,
Це ти порвала мою мрію.
І нав’язала: "Я не зможу",
Переконала: "Не зумію".
Це ти розбила моє щастя,
Це ти все в мені погубила,
Любов забрала і надію,
Моя ти сестро чорнобрива.
Що ж, почепи вінок терновий
І поведи живцем ховати,
У гріб почесний мармуровий
Ти, ненаситна, чорна мати
.

Чомусь тоді зупинилася... Повернулася і пішла...
Тепер живу "безтурботно" після таких відвідин.

avatar
713 metman17L • 22:27, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Щасти Вам.
avatar
712 metman17L • 22:24, 04.04.2011 [Лінк на твір]
З Вашого дозволу, Наталю, хочу продовжити цю думку такими двома біблійними цитатами.

"... бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!" /Пр.3:12/

Погодьтеся, що всяка короткочасна мука тут, вартує того, щоб отримати вічне блаженство там. З цих позицій, ті випробування, які посилає Господь нам, це вже не покарання, а Його велика милість до нас. Бо...

"Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши випробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його". /Як.1:12/

avatar
711 metman17L • 22:17, 04.04.2011 [Лінк на твір]
По смерті не приходить забуття,
Його нема, як нас усіх навчають.
Ми знов колись вернемось до життя.
В проміннях вічних радістю засяєм.
Не буде там тривог, ані журби.
І супостат загине там триклятий.
Ми там одягнем вічності вінки.
І в Господі будемо вікувати.
avatar
710 metman17L • 22:09, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Наталю, не відважуся Вам заперечувати.
Внутрішнє дихання Ваших віршів (і коментарів) наскільки змістовне, що вибору не залишає. yes
Завжди радий Вашій появі на літературних сторінках.
avatar
709 metman17L • 22:01, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Це, Олексію, я взяв фрагмент з свого вірша... Коли читав... такий жаль навіяли, що і не знав, що відповісти.
Такі теми потрібні в нашому безтурботному сьогоденні. Вони змістовні, глибокі, хоча і відносяться до категорії "важких". Але це гіркі ліки, які, коли їх не випльовувати, стають солодким нектаром, бальзамом для наших зранених гріхами душ.
Дяка Вам за вірш.
avatar
708 metman17L • 21:50, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Правда Ваша, Наталю.
Це ненаситна субстанція посягає на найдорогоцінніше для кожного з нас - наше існування у земних просторах. Але колись і для неї найдеться управа:
"З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми!" /Ос.13:14/
avatar
707 metman17L • 21:32, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Дякую, пане Василю. Тернистий цей шлях - пізнання істини.. Та сприймаєш його, як виклик долі і... йдеш ним. Мусиш йти, в пошуках кращої долі. Іншого не дано.
avatar
706 metman17L • 21:27, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Ваша правда, пане Василю.
Духовні роздуми про смерть допомагають долати панічний страх перед нею і замислюватися над суттю нашого життя. Таке переосмислення дозволяє інакше ставитися до життя, цінувати кожну мить земного існування відведеного нам Творцем.
"Першими дверима, що вводять нас у мислений Єрусалим, роблять уважним наш ум, є безмовність, хоча ум ще не заглибився у мовчання; другими — поміркованість у їжі, питті та сні; третіми — постійна пам`ять і роздуми про смерть, які очищають ум і тіло". /(Гл. 6) - ВИСЛОВИ СВЯТОГО ФІЛОТЕЯ СИНАЙСЬКОГО/
avatar
705 metman17L • 21:24, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Важка правда, гірка....
Тяжка ноша гріха.
avatar
704 metman17L • 21:22, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Вони ж
такі чисті, як діти,
невинні, немов голубки...
Я плакав...
дивлячись на мрії,
на схилені їх голівки.

Лежали
поховані мрії,
так важко було щоб піти.
Хотілося
так їх зігріти,
хоч чимось би допомогти.

Та мрії
були в безнадії,
та мрії в безвір’ї жили.
І сірими
тінями зверху
над ними ці думи пливли.

avatar
703 metman17L • 21:13, 04.04.2011 [Лінк на твір]
Важкі людські долі... Здається, часто, непосильна ноша на плечі людини лягає. Але маємо вчитися покладатися на Божу милість.
avatar
702 metman17L • 21:19, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Болючі проблеми сьогодення...
Гарний твір.
avatar
701 metman17L • 21:11, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Дякую, пані Катерино. Старався. Маю непагану інсценізацію до цього твору. Дасть Господь, пізніше розташую, як аудіовірш.
avatar
700 metman17L • 21:09, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Варіант гарний але...
Ця сестричка з потайбічного світу і
її такі перспективи не тішать.
Знає конкретно свою справу. Прийти і забрати чиєсь життя. Сумна але реальна, філософська картина нашої дійсності.
avatar
699 metman17L • 21:04, 03.04.2011 [Лінк на твір]
В потайбіччі, пані Пилипе.
Там вже всяка сила безсила.
avatar
698 metman17L • 21:02, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Теж варіант, Якове, для продовження...
Може та сестрички хоча цим відкупиться :)
avatar
697 metman17L • 21:00, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Згода, пані Алло. Категорії тут, справді, філосовські: Життя і Смерть.
Перша - народжує, друга - вбиває;
перша - будує, друга - руйнує;
перша - випромінює, друга - поглинає;
і т. д.

Дякую, за змістовний коментар. yes

avatar
696 metman17L • 20:57, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Ясно...
Приємно це чути від Вас, Олексію. yes
avatar
695 metman17L • 20:56, 03.04.2011 [Лінк на твір]
щиро і відверто hands
avatar
694 metman17L • 20:52, 03.04.2011 [Лінк на твір]
Палкий призив. Дає поштовх для роздумів.
Гарне завершення... Правда трішечки підкорегував би останній рядок.
Пам’ятайте : є Віра і Праведність,
І, що в кожному з нас – Божий Син.
avatar
693 metman17L • 20:47, 03.04.2011 [Лінк на твір]
У долині верба плаче,
Гей, утіш вербу, козаче. :)
avatar
692 metman17L • 21:41, 01.04.2011 [Лінк на твір]
Як писав Кобзар: Думи мої, думи мої...Лихо мені з вами...
Але і без них ніяк... А ваші думи заслуговують того аби з'явитися на світ. yes
Форма входа
Друзья сайта
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com

Статистика
Copyright MyCorp © 2024 Хостинг від uCoz