Після прочитаного, так і хочеться попросити: Дозволь твоїх торкнутися очей голубизною погляд оновити. Відвернутий від всіх земних речей, спрямований, щоб вічність прихилити.
від таких слів похвали аж зніяковів. Та все одно приємно, навіть коли воно і не так. А ось за те, що проникли в суть твору, Олександре, пройнялися його енергетикою.... За це вам щира подяка. Повірте, що для автора це завжди приємно і найголовніше в його творчості: поділитися тим сокровенним, що самому вдалося збагнути при написанні вірша.
Написані рядки в них висохлі чорнила. Знесилена рука і думка вже безкрила. Летіли б голубки розправивши вітрила. Та ти, небога зла, цього не допустила...
Таке у 2003 писалося, а нині, дійсно, пишу і не натішуся, бо хочу ще спробувати того винця із найдальшого краю - високого мистецтва. Правда, не знаю чи зможу колись до нього дотягнутися... Але... хоча б доторкнутися.
Олександре, це не про того хлопця, що наостанок був вигукнув: "А все-таки вона крутиться" ?
В широкому, філософському контексті розкрита ця подія. Дійсно "рання" поява на світ - це трагедія, трагедія для того, хто бачить світло істини але не має змоги її донести до інших. Однак, ця жертва недаремна в історичному вимірі. Все ж істина восторжествує.
І в Євангелії не один раз згадується про це духовне небо, яке побачив "повний Духа Святого" диякон Степан перед своїм каменуванням. Про нього згадує і апостол Павло, який "був узятий до третього неба" . Воно має бути дивовижним, повне Божої Слави і наповнене Його благодаті.
Погоджуся з Вашою думкою, Михайле, що смерть,хоча і драматичний момент в житті людини але не остаточний. Це ще не кінець УСЬОМУ... Можливо,це лише тимчасовий, запобіжний захід,який був застосований Творцем для облегшування земних страждань людини, після гріхопадіння. Та і попереду нас чекає Світле Воскресіння, про яке маємо дбати вже тут і зараз, не відкладаючи на КОЛИСЬ і не покладаючись на ЯКОСЬ там.
Задум сподобався. Тематичні обрії широкі, роздуми глибокі, а технічна сторона не головна, річ наживна, здобувається в праці при наявності палкого бажання - творити.
Я знаю, геніє, - ти поруч, Узяв за руку і ведеш, А ні праворуч, ні ліворуч, Лиш прямо сунеш, рвешся, преш. І шлях цей чую, терном битий, Сповитий кружевом біди, Але не можу зупинитись Й не маю сил, щоб перейти. Я розумію: не коритись, Перебороти сумнів, страх. Я буду, геніє, молитись, Аби це разом вийшло в нас.