Безкрайній вибух понад небо Вчорашній всесвіт огорта І лиш надією блаженно Шепочуть ніжністю вуста По бездоріжжю тихих вулиць Самотня тулиться душа І лиш раптовий крик назустріч… На кригу дивиться весна Де віднайти скарби безцінні? Стосунків пристрасні шматки Слова, що в обрії нетлінні, Та стерто начисто рядки Вода тече, малює ноти Кружляє танець впертий біль І несвідомі, крихітні звороти Шляхи вкладають спекою ланів Поодинокі супутники узбіччя Гартують тіло люттю злих вітрів А за лаштунками поспішно Гріхи вбирають почесті царів Лиха усмішка розділяє сміло Святе, пропаще... та святе Терпіння совісті горіло А серед нього – і твоє…
|