Безкрайній вибух понад небо
Вчорашній всесвіт огорта
І лиш надією блаженно
Шепочуть ніжністю вуста По бездоріжжю тихих вулиць
Самотня тулиться душа
І лиш раптовий крик назустріч…
На кригу дивиться весна Де віднайти скарби безцінні?
Стосунків пристрасні шматки
Слова, що в обрії нетлінні,
Та стерто начисто рядки Вода тече, малює ноти
Кружляє танець впертий біль
І несвідомі, крихітні звороти
Шляхи вкладають спекою ланів Поодинокі супутники узбіччя
Гартують тіло люттю злих вітрів
А за лаштунками поспішно
Гріхи вбирають почесті царів Лиха усмішка розділяє сміло
Святе, пропаще... та святе
Терпіння совісті горіло
А серед нього – і твоє…
| 
у Вас 
0
