Вам, Якове, тільки і одне на думці - пожартувати. А тут, може, чоловік в лабіринтах Ваших дум заплутався: "Хто та загадкова супутниця". Може б познайомили ?
Бачу, пані Людмило, ми мислимо, як єдине ціле. Називається - попали в саме яблучко. Цього емоційно-духовного сплеску, який переніс при проведенні творчої зустрічі "На моїй ниві нині 18", вистачить на цілий рік, щоб жити і творити. Хай нам щастить. Красно дякую.
Дякую, Олю, за таку гарну корективу. Хай би цей задушевний настрій, взагалі, не минав. Але не все залежить від нас. Є будні, є свята. Змішати їх - вийде ні риба, ні м'ясо. То мусимо мандрувати цією дорогою падінь і злетів.
Не погоджуся з К@трусею, що віршам-молитвам не варто надавати публічності. Так, молитва - це сокровенне, але хіба привласнене? Чи не Божим промислом Давидові псалми увійшли до книг Святого Письма? Так що творіть , пані Катерино, на Божій ниві. Запалюйте через слово наші серця добрим, справедливим, вічним. Це і є справжнє покликанням поезії! Бо в форматі її осучаснення молодими музами, вона часто стає інструментом для вдоволення світських забаганок, доторкається не до струн душі, а до плотських ділянок і інтелектуальних форм. А таке її приземлення не минуче переросте у виродження. Поезія, як і їжа, повинна бути простою, природною. Без надмірного перенасичення делікатесами і запіканками-вибаганками. Тоді вона буде доступною і привабливою для кожного читача, а не справою вибраних і піднесених.
Тема відеовіршів для мене актуальна. Своїх цілу жменю маю. Правда в громіздкому форматі avi. А цей сайт і сам навідую і знайомим розповідаю (бо він того вартий).
Спаси нас Господи. Як молитва, цей твір заслуговує похвали. Щоб таке написати через це треба було перейти, або до цього дійти. Дякую Вам, пані Катерино, що відкриваєте нам глибинки своєї душі.
Дякую, пане Василю. Тут Софія і Тамара мені уже все розповіли. Навіть екскурсію провели. Дивовижно... В мене виникає бажання запросити Ваш творчий гурт на Тернопілля. А поки, красу мого краю запропоную побачити у Ваших світлинах.
В 2007 році мій поетичний первісток вилив в світ цілий "Океан блакитного суму". Отже, за Вашою логікою, Катю, у мене буде цілих два(океани) великої радості. Тоді один з них розділю з анумівцями (і здається це вже почалося).
Муз, К@труся, в тебе - туз! (Щиро зізнаюся, дівчата, що від Софіє вперше почув про його існування.)
Правда, Катерино, якийсь він самотній, хоча і цією самотністю надихає на великі звершення.... Мабуть, ти так поспішно поспішаєш, що про нього частенько забуваєш.