Нагадали про один мій давній вірш: У меня был Друг, В доме моём Радость. Но внезапно, вдруг… К нам подкралась Старость. И мой Друг ушел, Изменилась Радость. Мы теперь вдвоем, Я и моя Старость. Сидим за столом, Пьем твою усталость. Ах, зачем, зачем… В дом ты мой ворвалась.
З плином часу все більше і більше замислюєшся над розуміння цього слова "ДРУГ".... Адже справжні друзі не так часто з'являються у нашому житті, як і ми часто-густо не виправдовуємо сподівань інших (у цьому плані).