А ми, здається, всі тут чужинці, на цій землі... Не варто на цьому зациклюватися. Просто, Божим промислом, одним відкритоь більше, а іншим взагалі... закрито.
Дозволю собі підправити останнього рядка: "Коли й на екранах є дятли щодня". Вони, добродію Вікторе, там групами літають. І всю лісову звірину до нитки обдирають.
Гарний, Андрію, вірш. Задушевний. Кілька раз перечитав. Такі ближні - дефіцит для нашого розбещеного сьогодення. Більше є кому підставити ногу, а ніж плече.
Аби тільки-де мова про дівчат зайшла, то хлопці, як бджоли на мед злітаються.
Ой...дивіться, Якове, доспіваєтесь... Ви лише гляньте, як позитивно вплинула ця пісня на добродія Віктора. Я вже мовчу, які почуття вона пробуджувати у молодих козаків...