Покута

Прожите мною раз за разом

Нестерпним болем серце стисне.

Напевно, я когось образив,

Хоч не зі зла і ненавмисно.

В проваллях пам’яті безсилий

Помилки власні пізнавати, -

Я хочу, щоб мені простили

Усе, чим був я винуватий.

Адже гріхи й святим властиві,

Як докопатися до суті.

Сьогодні тим уже щасливий,

Що впала з пліч важка покута.