Два крила

Коли усім своїм минулим

Усію густо твою путь, -

З очей байдужих і заснулих

Сльозинки рясно упадуть.

Так, у обіймах сьогодення,

Я відірву тебе від сну

Не для твого благословення,

А щоб почула вість сумну:

Уже давно наснага інша

Життя збентежила мені.

Її змальовую у віршах

Уперто й ніжно день при дні.

Але з душі чуттям безкраїм

Тебе не випалив дотла.

Давно моє кохання має,

Неначе птаха, два крила...