Коли усім своїм минулим
Усію густо твою путь, -
З очей байдужих і заснулих
Сльозинки рясно упадуть.
Так, у обіймах сьогодення,
Я відірву тебе від сну
Не для твого благословення,
А щоб почула вість сумну:
Уже давно наснага інша
Життя збентежила мені.
Її змальовую у віршах
Уперто й ніжно день при дні.
Але з душі чуттям безкраїм
Тебе не випалив дотла.
Давно моє кохання має,
Неначе птаха, два крила...
|