ЧОМУ???

Нiчну розмову iз собою,
Замислившись я розпочну
I порiвняю все з вiйною,
Та паралель не проведу.

Бо все менi не зрозумiле,
Таке огидне i бридке
I темна нiч в моїй країнi,
Не вiд вiйни, тут щось не те.

I не плюндрує землю ворог,
Як то бувае на вiйнi...
Чому ж роззорена домiвка,
Скажiть ви нам, господарi!

Чому убогi, бруднi дiти,
Снують повсюди, тут i там?
Старi дiди, напiвкалiки...
Все тягнуть руки, горе нам.

Серед садiв квiтучих вишень,
Що покривають землю ту,
Я чую плач, як його втiшить?
Потрiбних слiв не вiднайду.

Не чути вже пiсень веселих,
Вдивляюсь в лиця землякiв,
Таких спустошених i мертвих,
Що повернулися з вiкiв.

З отих вiкiв, старих, забутих,
Що азiaти принесли...
Таких розграбленних, роззутих,
Таких, якi cьогоднi ми.

Там зрозумiло, бо неволя,
По землях руських простяглась,
Та накiнець родилась воля,
Нажаль в серцях не розлилась.

Ми всi пригнiченi, пригнутi,
I мова рiдна у нас є,
В молитвах ми i у спокутi,
Та це повiр, таки не те.

Чи винуватi oцi люди?
Найкращi в свiтi трударi,
Яких розкидало повсюди
Якi тепер по всiй Землi

Без Батькiвщини, без надiї,
Як сироти блукають скрiзь,
А у душi запали мрiї,
Щоб повернутися колись.