Тут , хлопці, з вами не погоджуся. Можна судити окремих історичних осіб, певні суспільні прошарки, владу, але не народ в цілому.
Як писав Василь Симоненко: " Народ мій є ! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ !"
А страх, коли він Божий, є початком всякої премудрості. А ті політикани швидше розпалюють поміж нас ворожнечу і здобувають собі дивіденди, а ніж пробуджують у наших душах щось добре.
Христос терпів і нам велів. Кожному поколінню, щось доводиться виносити на своїх плечах. Одним - воєнні лихоліття, іншим- сум від бездонних дум. Що тут вдієш ? Коли наше сьогодення завагітніло безчинством, чварами, наругами. Холоне любов до ближнього. Ось і пожинаємо цей додаток до матеріального статку.
Подумав, Якове, я так: Раз холостяк, хай холостяк. Відправлю ген аж за кордон, Там вивчить жартівливий тон, Освоє бойовий гопак І буде, хоч куди, козак. Не песиміст, а оптиміст, Що у речах вбачає зміст. Повеселить він нас не раз. Гадаю, вдало вибрав час.
Дякую, дякую, пане Василю, за Ваш повторний схвальний відгук. Сам не знаю, що за хвиля накотилася. Мені більше до наснаги духовна тематика. Це напевно спілкування з добродієм Яковом так вплинуло. Обмінялися (як зараз модно казати) інформаційними полями.
Ще подякую за створений Вами сайт. Тут є чого повчитися. Вдосконалити своє вміння, відшліфувати свою майстерність. І коментарі в цьому допомагають. Додають охоти. Добру справу робити, пане Василю. Хай Господь допомагає Вам і надалі.
А ось мій стан душі наче підмінили. Після недавнього спілкування з Вами, пане Якове, творче перо про веселе почало... Написав перший у своєму житті жартівливий твір (інтернет старому).
Як я Вас розумію. Моторошно від таких відчуттів. Що вдієш, людині потрібно засвоювати і такі уроки. Але, слава Богу, внутрішній стан людини мінливий. Це проходить і ми продовжуємо жити, творити (пам'ятаючи пройдений урок).