| 
   Сніги у сутінках сивіють, Як у печалі матері. Як у душі весняні мрії На тлі зимової пори. Сніги у сутінках побляклі, Немов залежаний папір. Немов сльози єдина капля Із ока вилита на спір. Сніги у сутінках, як неба Перед грозою каламуть. Неначе те, що, може, й треба, Але безсилий я забуть. Сніги у сутінках, як зав’язь В іще прозорому саду. Немов прожите все, що знав я І те, до чого ще іду… |