Сніги у сутінках сивіють,
Як у печалі матері.
Як у душі весняні мрії
На тлі зимової пори.
Сніги у сутінках побляклі,
Немов залежаний папір.
Немов сльози єдина капля
Із ока вилита на спір.
Сніги у сутінках, як неба
Перед грозою каламуть.
Неначе те, що, може, й треба,
Але безсилий я забуть.
Сніги у сутінках, як зав’язь
В іще прозорому саду.
Немов прожите все, що знав я
І те, до чого ще іду…
|