"На те, що все побачене в уяві В житті моєму буде наяву!"
Душа Поета, пане Вікторе, наскільки глибоко переживає побачене, що здійснення його наяву,може розчарувати. Адже, в сердечному бутті воно ідеальне, чисте, безгрішне, досконале.
Внутрішній стан митця - фундаментальна основа для його творчості. А вже форма, в яку він трансформувався, річ другорядна. Але і вона мусить бути бездоганна. Поет чимось схожий на айсберга... Не все ним пережите має бути винесене на поверхню. Лише незначна, досконала частина. Тут не варто поспішати. У Вас є вогник, поетичний запал...Все інше додасться. В такій справі - головне не опускати рук. Щасти вам, "Зірочко". А критика нехай лише підбадьорює і додає творчої наснаги.
Напевно... Збоку текст, мабуть, сприймається не так, як він переживається самим автором зсередини. Може, забагато виплесканих в слова емоцій. Вік живи - вік учися. Будемо працювати над своєю майстерністю.
Хурделиця, що гарна то гарна... Ось тільки в парі з морозом-кавалером стає небезпечною. А віршик гарно передає зимовий настрій. Вийшов він з під Вашого пера, Олександре, морозним, казковим, пухнастим.