Вітаю Вас Гість | RSS

До головної/НОВИНИ САЙТУ | Реєстрація | Вхід

Пт, 01.11.2024, 05:45

Меню сайту

НОВИНИ

ПОЕЗІЯ та ПРОЗА

	- Вірші про солдат АТО і ООС
	- Музична скринька

ФОРУМ

ФОТОАЛЬБОМ

ВІДЕОАЛЬБОМ

АКТИВНІСТЬ

ВІКТОРИНИ/ТЕСТИ

Про сайт і правила сайту

Благодійна допомога на розвиток сайту

- моб. версія

Анумо знову віршувать! 05-07

На сайті всього: 13

Гостей: 13

Користувачів: 0

Пошук на "Анумо...!"

Категорії каталогу

Проза [1046]

Прозові твори друкуються тільки тут

Відеовірші [134]

Аудіовірші [49]

Українцям [2697]

Вірш-пісня [545]

Вірші про Україну [1482]

Вірші про рідний край [808]

село

Вірші про мову [269]

Збірки поезії, поеми [112]

Абетка [23]

Акровірш [32]

акровірші на форумі

Байка [108]

Загадки [15]

Верлібр [144]

верлібри на форумі

Елегія [51]

елегії на форумі

Історичні вірші [290]

вірші про голодомор, вірші про історію народу

Вірш-усмішка [999]

гумор

Вірші про сім'ю [402]

сім'я у віршах, вірші про батьків

Вірші про рідню [152]

вірші про брата, вірші про сестру

Вірші про жінок [663]

вірші про маму, вірші про дружину

Вірші про чоловіків [111]

вірші про батька, чоловік

Вірші про військових, армію [211]

вірші про захисників Вітчизни, про армію та військо

Вірші про Перемогу, війну [415]

Перемога, війна

Вірші про кохання [3381]

Вірші про друзів [715]

Вірш-казка [132]

Казка (проза) [29]

Проза для та про дітей [19]

Вірші для дітей [334]

Вірші про дитинство [323]

Вірші про навчання [59]

випускний вечір вірші

Вірші про професію [83]

Вірші про eмiгрантів [147]

Вірші в перекладі [708]

Вірші про свята [203]

Вірші про спорт [18]

спортивні вірші

Вірші про природу [1223]

вірші про квіти, вірші про ліс, вірші про дощ

Вірш-тост, вірш-привітання [121]

Для мене поезія - це [191]

Поети [275]

Поетична майстерня [51]

Оповідання, про поетів, творчість [24]

Релігія [312]

Щастя - ... [600]

Жінка - ... [263]

Життя... [4481]

Філософам [1308]

Громадянину [905]

Метафізика [157]

Опитування для Вас:

ШЛЯХ до ТВОРУ:


Вірші/статті
	Твори за тематикою	Проза

ПРИЧИНА

Люди помирають з різних причин. Я не боюся смерті. Я боюся однієї з її причин.
Мені страшно померти від самотності.
Це зовсім не означає, що в ту мить довкола мене не буде жодної живої душі.

...Ти здивовано зводиш брови, не розуміючи сенсу моїх бурхливих пояснень. Натомість, прості слова втрачають для мене значення, коли нервово намагаєшся зібрати їх до купи та шикуєш в нерівні ряди.

Відчуваю, як життя витікає з мене тоненькою цівкою, наче пісок у клепсидрі, яку ніхто ніколи не переверне, щоб продовжити відлік часу.

Розміщено на сторінці: Проза

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1452 чол.

у Вас # закладок

Автору за твір:

Автор чекає на Вашу оцінку та коментар

Всього коментарів: 7
Порядок виводу коментарів: 0Спам 1 shetamara • 20:21, 21.12.2010 [Лінк на твір] Згодна. Гарне пояснення життя із піском... Але ж сумно... 0Спам 2 Did • 20:23, 21.12.2010 [Лінк на твір] Самотність - страшна річ! Від неї навіть у гурті не заховаєшся, її відчуття переслідує людину постійно, але тільки тоді, коли людина про неї думає, сама дозволяє самотності заповнити власну душу. Гони її, Олю! 0Спам 3 natalya-gurkina • 09:22, 22.12.2010 [Лінк на твір] цікаво, 5! 0Спам 4 oglapshun • 10:41, 22.12.2010 [Лінк на твір] Дякую! Нагнала суму... Але ж приходить іноді, не питаючи дозволу... Як і інші відчуття, якими людина наскільки багатогранна. настільки і цікава. А решта відповіді у наступному вірші. 0Спам 5 Pylyp • 18:58, 22.12.2010 [Лінк на твір] Навколо багато душ та ніхто тебе не бачить, не чує. Це моторошно! Я перевертаю клепсидру! Життя продовжується! 0Спам 6 metman17L • 20:10, 22.12.2010 [Лінк на твір] Як я Вас розумію. Моторошно від таких відчуттів. Що вдієш, людині потрібно засвоювати і такі уроки. Але, слава Богу, внутрішній стан людини мінливий. Це проходить і ми продовжуємо жити, творити (пам'ятаючи пройдений урок). 0Спам 7 oglapshun • 15:49, 23.12.2010 [Лінк на твір] Що сумно, вже звикла чути. Хоча знайомі дивуються, бо знають мене як невиправно життєрадісну людину. Вже замислююся: де ж я справжніша? Прочитала "моторошно". Думаю: О-па! Докотилася... Захотілося ВИБАЧИТИСЯ і ЗАСПОКОЇТИ: миті непорозуміння трапляються і між найкоханішими і найближчими по духу чи по крові людьми. Але це лише миті. І я піймала одну з них на папір... А взагалі, до цієї "моторошної" теми ставлюся в ключі філософської лірики С.Маршака. Дозвольте, поділюся: Все умирает на земле и в море, Но человек суровей осужден: Он должен знать о смертном приговоре, Подписанном, когда он был рожден. Но, сознавая жизни быстротечность, Он так живет - наперекор всему, - Как будто жить рассчитывает вечность И этот мир принадлежит ему.

Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі