| Йому, ліричному ЛГ, Так личить слово це – люблю,
 Так до вподоби те “кохаю”,
 Що і не знаю, як вчиню,
 Яку я долю оберу.
 Порозважаю...
  Можливо, схожу на мою? У чашу долі – гіркоту,
 Жалем розлуки уколю
 І зіштовхну у суєту.
 Та співчутливо позіхну:
 Хай там згасає.
  А може... Крила дам йому. На щастя поведу гору.
 І наречену оберу
 Привітну, юну, чарівну.
 Єдину, вірну лиш ЛГ.
 Хай вік кохає.
  Моєму ліричному ЛГ, Так личить слово це – люблю,
 Так до вподоби те “кохаю”...
 
 |