Йому, ліричному ЛГ,
Так личить слово це – люблю,
Так до вподоби те “кохаю”,
Що і не знаю, як вчиню,
Яку я долю оберу.
Порозважаю... Можливо, схожу на мою?
У чашу долі – гіркоту,
Жалем розлуки уколю
І зіштовхну у суєту.
Та співчутливо позіхну:
Хай там згасає. А може... Крила дам йому.
На щастя поведу гору.
І наречену оберу
Привітну, юну, чарівну.
Єдину, вірну лиш ЛГ.
Хай вік кохає. Моєму ліричному ЛГ,
Так личить слово це – люблю,
Так до вподоби те “кохаю”...
| 
та
у Вас 
0
