Якби поринуть в небеса Неначе птах, що має крила, Навколо бачить лиш блакить Оце би справді була сила! Летіти й не думать ні про що - Ні про земне ні про буденне- І ніжитись в промінях сонця Не мати на душі дилеми. І ось неначе я лечу І тіло легкість набирає І бачу землю я внизу І все так ніби я є в раю. Птахи летять неподалік І я лечу собі за ними І враз все зникло ніби сніг: То розбудив мене будильник! Якби поринуть в небеса Неначе птах, що має крила, Навколо бачить лиш блакить Оце би справді була сила!
|