Філософський вірш, є над чим подумати... "хто стали ми ? які боги із нами ? що , ідоли страшніше Бога на землі ? Якщо правильно, то треба сказати: ким стали ми? Ми вже давно не язичники і тому - "які боги із нами?" - не до нас, бо вже всі сьогодні знають, що Бог - один, а якщо Ви мали на увазі владу, то її можна назвати "божки" "у небуття душі ." для мене - ребус, бо про яке небуття йде мова, якщо душа - безсмертна. "із нами ідоли , нас бомблять брехунцями - мабуть раби не тямимо де йти . навіщо так мов навіжені руки будують все руїни тронами гниття ," За цю частинку
Бачила по телевізору, які у вас перемети. Для перевізників і подорожуючих - не багато радості, а душа так і просить чистого, морозного повітря, і яскравої білизни для очей. Дякую!
Я погоджуюся із Вашим "Прокидайтесь...", але у цьому вірші цей заклик звучить доволі мляво і солодкувато - тягуче. Хочеться більше остроти, твердості і сміливості. Такі вірші пишуться переважно чоловічою римою, де наголос падає на останній склад. Не можна дальше вже терпіти Великий сум народних душ... Пора струсити ці терміти І не тягнути, а чимдуж Звільнити руки для роботи, Яка давно чекає нас; Не для борні, не для скорботи, А для життя нас кличе час.
Розмахує - захистом я чомусь не вважаю римою. Тут, на мою думку, повинно бути щось, наприклад: змахує, шарахає, але це тільки моя думка, а щодо правильності то знайшла літературу на цю тему і вивчаю. Дуже Вам вдячна за конструктивний коментар!
Я руки відкрию на зустріч вітрам, І серце зимі білосніжній віддам. Хай шибку малює тріскучий мороз, Не бачу у цьому ніяких загроз, І хай завіває, мете мандрівна, Зате, нам накидає снігу сповна… Вже поля не видно, дороги нема, А серце співає: - Нарешті зима! Як подругу рідну зустріну свою… Я в зимах купаюсь! Я зими люблю!
Отже Ви пропонуєте взагалі відмовитися від слова "шелестом",- це значить переробити весь катрен, але ж "розмахує"- дієслівна рима з якою, скільки я пам'ятаю, воювали на цьому сайті. Чому Ви вважаєте шелестом - захистом поганою римою? Нехай вона не глибока, неповна, але тут збігаються чотири букви, чи ,може, є ще якісь критерії оцінки рим, які мені невідомі, чи це просто Ваша така думка.
Правда! А я по своїй простоті вважала її навіть гарною. Це вже цікаво і мені дуже подобаються конструктивні коментарі, бо можна почерпнути багато нового і корисного для віршування.Було б добре, якби Ви пояснювали, хоч коротко, або давали адресу де можна про це прочитати. Дуже Вам дякую!
Кожна людина, не тільки раб, тужить за минулим, бо там все таке рідне і зрозуміле. Сама людина, в молодості, яку частіше всього і згадують, була здоровою, сповнена сил і захвату, і бачила все в своїх "окулярах"(рожевих), і тому завтрашній день її не лякав, а з роками, кудись все дівається і залишається один оголений нерв, який відчуває погодні коливання, а тут ще й така нерозбериха.
Пане Борисе, перед нами, тими, що варяться в тому котлі, це неймовірно важке питання, стоїть кожен Божий день. Страх робить свою чорну справу і люди хочуть знати, що ж далі? до чого готуватися, кому вірити, за ким іти???.., але, якби нас не тиснула лиха доля - життя продовжується...