Я погоджуюся із Вашим "Прокидайтесь...", але у цьому вірші цей заклик звучить доволі мляво і солодкувато - тягуче. Хочеться більше остроти, твердості і сміливості. Такі вірші пишуться переважно чоловічою римою, де наголос падає на останній склад. Не можна дальше вже терпіти Великий сум народних душ... Пора струсити ці терміти І не тягнути, а чимдуж Звільнити руки для роботи, Яка давно чекає нас; Не для борні, не для скорботи, А для життя нас кличе час.
Розмахує - захистом я чомусь не вважаю римою. Тут, на мою думку, повинно бути щось, наприклад: змахує, шарахає, але це тільки моя думка, а щодо правильності то знайшла літературу на цю тему і вивчаю. Дуже Вам вдячна за конструктивний коментар!
Я руки відкрию на зустріч вітрам, І серце зимі білосніжній віддам. Хай шибку малює тріскучий мороз, Не бачу у цьому ніяких загроз, І хай завіває, мете мандрівна, Зате, нам накидає снігу сповна… Вже поля не видно, дороги нема, А серце співає: - Нарешті зима! Як подругу рідну зустріну свою… Я в зимах купаюсь! Я зими люблю!
Отже Ви пропонуєте взагалі відмовитися від слова "шелестом",- це значить переробити весь катрен, але ж "розмахує"- дієслівна рима з якою, скільки я пам'ятаю, воювали на цьому сайті. Чому Ви вважаєте шелестом - захистом поганою римою? Нехай вона не глибока, неповна, але тут збігаються чотири букви, чи ,може, є ще якісь критерії оцінки рим, які мені невідомі, чи це просто Ваша така думка.
Правда! А я по своїй простоті вважала її навіть гарною. Це вже цікаво і мені дуже подобаються конструктивні коментарі, бо можна почерпнути багато нового і корисного для віршування.Було б добре, якби Ви пояснювали, хоч коротко, або давали адресу де можна про це прочитати. Дуже Вам дякую!
Кожна людина, не тільки раб, тужить за минулим, бо там все таке рідне і зрозуміле. Сама людина, в молодості, яку частіше всього і згадують, була здоровою, сповнена сил і захвату, і бачила все в своїх "окулярах"(рожевих), і тому завтрашній день її не лякав, а з роками, кудись все дівається і залишається один оголений нерв, який відчуває погодні коливання, а тут ще й така нерозбериха.
Пане Борисе, перед нами, тими, що варяться в тому котлі, це неймовірно важке питання, стоїть кожен Божий день. Страх робить свою чорну справу і люди хочуть знати, що ж далі? до чого готуватися, кому вірити, за ким іти???.., але, якби нас не тиснула лиха доля - життя продовжується...
Так, так,п.Василю, маєте рацію! На Сході війна, гинуть люди, а ми танцюємо і співаємо... Правду писав Шевченко. "Неначе люди подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть..." А це хіба не про нас сьогоднішніх. "Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить. І на апостольськім престолі Чернець годований сидить."