Українці в яких Україна в серці - перевелися. Вони є, але їх дуже мало і до влади їх ніхто не допустить, бо розкошує на нашій землі чужинець, який дальше свого носа нічого не бачить.
Хіба можна назвати людьми тих, які ховають мільйони в той час коли бідні жадні кусок черствого хліба. Вони не мудрі - вони пропащі, бездушні, черстві муляжі...Дякую!
Дуже дякую,п.Надіє, за добру звістку, бо нарешті хоч щось спромоглися зробити для тих нещасних, що полягли на Майдані. Вони - сильні духом, своїм прикладом показали, що народ - це сила, але не подумали їхні гарячі голови, що вівцям потрібен пастух. Він з'явився, той пастух, бо святе місце - пустим не буває, але чи були б задоволені ті, чия кров омила Майдан, хто йшов під кулі задля кращого майбутнього НАРОДУ, а не пастуха і єжи з ним, чи засіяли б їхні очі від побаченого і почутого сьогодні, чи не пошкодували б вони, що дарма віддали своє дорогоцінне життя, щоб жиріли клани, цвіла корупція і щораз більше нидів народ, якому не те, щоб одітися, а й свічки нема за що купити. Слава, Богу, що хоч добре слово полине в небеса на захист своїх героїв. Вічна їм пам'ять і Царства Небесного!
Якої віри нам ще чекати,п.Укране, хіба декларації для Вас нічого не говорять? а непомірно високі платіжки, а збільшення цін, а курс долара??? Говорячи про баранів, я геть не мала на увазі бідних парнокопитних...Дякую!
"У всіх нас, все в житті було, І не закінчиться пізнання." Дуже правильно сказано, бо як в народі кажуть: вік живи, вік учись і дурнем помреш. Мені ще сподобались ось ці слова. "Бо сіє зло і бур’ни, І родить те, про що говорить." Це правда!
Маєте рацію. Нас дурять з усіх боків, а влада - найперша, бо ні, щоб підняти рівень життя українців, наробили поліції, давши їм велику зарплату, щоб вони, як прийдеться, ту владу від народу і захищали. А собі - ніяк не нажеруться... То Господь зробив так, щоб їхня брехня вилізла. Правду каже народна приказка - риба гниє з голови.
Цікаві Ваші роздуми, а за одне і позиція... Багато доріг відкривається перед людиною, а вона(людина), як макове зерно, на тому роздоріжжі має знайти стежину, яка б через терня вивела її до Світла...
Я Вас розумію! Болить душа за Країну, за слово, але чи є той спокій у світі, що Ви кажете?... Вся Земля в вогні. Куди не глянь, скрізь війни, голод, нещастя...
Гарно! Трохи забагато сірого, але я Вас розумію, бо й сама інший раз опускаю руки, але проходить час і я знов у перших рядах. Ви трішки обживетеся, то побачите, що самі зможете цей неуд відредагувати.