Такі думи, мабуть, приходять до всіх людей похилого віку, бо й справді лічитися нема за що, а вмерти ще не прийшов час. Дозволю собі закінчити думку п.Галини. І неміч суне із боями, І щось під ложечкою ссе.
Це правда, все наше життя - мить розтягнута кожному по-своєму і закінчується так раптово, що залишається все недоказане, недоспіване, недороблене і бережи - не - бережи, а мить закінчується.
Ось це зло і добро у нас так переплелося, як у Вас на ілюстрації, і де воно котре ніяк не можна розібрати. Здавалось би розігнали упирів, вибрали своїх(так думали) українських, вони ж бо разом були на Майдані, давали надії... а ні, знов осічка...то де ж воно те добро?...Старше покоління, що вже не має сил піднімати майдани так і каже, що одна надія на Бога, от як Бог дасть, так і буде - вже не від одного це чую.
Тепер все зрозуміло... Ви вважаєте себе такою супер-пупер поетесою, що не можете опуститися до спілкування із учасниками сайту і Вам для цього потрібні спеціальні зобов'язання. Вибачте, але порад я Вам ніяких не давала, а як Ви нічого не зрозуміли, то це Ваш клопіт...
Гарно викладена думка. Є неуди з римою, але не про це я хочу зараз говорити. Я Вас хочу запитати: - Для чого Ви виставляєте вірші на цьому сайті, адже їх можна писати собі на стіл чи відкрити якусь сторінку, але ж ні, Ви, як і ми всі, хочете щоб їх читали, оцінювали, ба навіть коментували, а самі нікого не коментуєте, чи справедливо це?...
Я підтримую п.Петра, бо тут не йдеться про звання і медалі, а про культуру письма. Якщо ми любимо людину, то стараємося про неї знати все, що любить, в чім ходить, що говорить і т.п. Віршування теж потребує деяких знань і придержування певних правил. Я б не хотіла визивати у Вас бурю негативних емоцій, бо у Вас непогані вірші, а ось ці відхилення їх псують, варто звернути на це увагу.
Пане Іване! Я не хочу Вас ображати, бо поважаю труд кожної людини, яка вкладає душу в свої слова, а те, що помиляється, то все можна виправити, треба тільки хотіти. Коли людина приходить на сайт, як і Ви, то знає куди йде, а якщо не знає то здогадується, що вірш пишеться за певними правилами, а не тяп-ляп зложені слова і записані в стовпчик... Назвати це віршем дуже складно, але там проглядається думка, і завжди знайдеться той хто Вас пожаліє , та якщо це новачок, чому б не підтримати з надією, що він буде розвиватися і зрозуміє, що добре, а що погано. На цьому сайті Ви уже п'ять років. За той час вже можна було чогось навчитися, але Ви вперто робите по- своєму і вважаєте таке написання вірша авангардним. Добре! Наснаги Вам і вдячних читачів!
Люба моя, Оксаночко, це у Вашому віці ще хочеться вірити в диво, а в моєму, людина точно знає, що його нема, але надія не залишає нас до самої смерті. Дякую, що читаєте і коментуєте!
Те, що ми різні - відомий факт і, мабуть, це на краще, бо монотонність життя не прикрашає, але такий собі гульвіса, падкий до гулянок, алкоголю і жіночого тіла, не є прикладом для наслідування. Такі, зазвичай, люблять тільки себе, які тут кохані?...
Не знаю взагалі чому і хто вибрав цю тужливу лемківську пісню. За словами Василя Сокола - кача - качка - символізує "несилу", тому в цій пісні фатальний наслідок - смерть сина. Символи вибираємо одні, а боремося за інше, то та качка ще довго буде плавати...