Ой, літа мої літа –
Білогриві коні,
Що злетіло з-під копит -
В мене на долоні.
Борозною пролягли
На чолі дороги,
А на вас, мої прудкі,
Немає знемоги…
Відпочиньте, дорогі,
Нічку до світанку,
Хай зберу свої думки,
Що й досі на ґанку.
Хай насититься душа
І не чує спраги,
Хай любов’ю до життя
Дасть мені наснаги!
Вітер гладить сивину
І цілує скроні...
Ну, куди ж ви спішите,
Білогриві коні?!
Дуже гарно і чомусь нагадує В. Висоцького: "Что-то кони мне достались привередливые..." .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
Хай все буде добре!
