Пам'ятi В. Стуса
В час загнивання і застою,
В недобрий час, тяжкий і зимній,
Ти не мирився з німотою,
Ти жив, як треба було б всім нам.
Високий, світлий Прометею!
Ти йшов крізь обшуки й облави,
І впав погаслою зорею,
Пішов з життя, не взнавши слави.
Та із мордовського острога
Додому через північ темну
Проляже місячна дорога,
Чумацький шлях на рідну землю.
Серед людей німих, незрячих
Важкий свій хрест проніс ти чесно.
Воскреснеш ти в серцях гарячих,
В умах дітей своїх воскреснеш.
Неначе іван-чаю квіти,
Поезія Твоя нетлінна.
Поете! З нами будеш жити,
Поки не вмерла Україна.
Додав: sergeycsd (16.11.2016)
| Автор: © Сергій Пікарось
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА