Здорово, п. Василю, сказано, от тільки коли ж ми всі зрозуміємо, що Україна у нас одна і ми всі українці. Схід, південь і половина півночі - російський і мовою, і духом. Захід - хто румунський, хто польський, а хто австрійський. Ні, я не хочу розбрату, але й не бачу єднання.
Емоцій тут через край, та чи можна їх передати отак одноразово малій дитині чи навіть підлітку, думаю, що ні. Діточок треба змалку ростити, купати, сповивати і, що називається, годувати цими емоціями, щоби з них виростали справжні ЛЮДИ. Чудовий вірш.
Ілю́зія (лат.illusio — обман, помилка) — викривлене, хибне сприймання дійсності. Про яку ілюзію тут іде мова, адже ми всі живемо в абсолютній ілюзії і ніхто не може пояснити, що таке дійсність тож чи варто так побиватись, живучи в ілюзорному світі. Це щодо теми, а сам вірш мене зачепив...
Ой коли б то коли можна було від себе втекти.., та й куди спитати б, адже безлад тепер скрізь тільки ми не все знаємо, а от своє на очах, тому й болить більше. Розворушили осине гніздо, а тепер час покаже хто кого переможе, бо не факт, що кожне гніздо можна викурити... Вірш дуже актуальний. Сподобався.
Сльози капають, як горох від таких болючих рядків, від того болю що терзає нашу Країну уже не один рік, правда, хтось казав, що зупинить війну уже за дві неділі, але її годі зупинити й сьогодні, навіть, як зберуться люди всього світу то не зупинять, бо вона все ціло залежить від однієї, мабуть неврівноваженої людини, хай йому грець. З повагою Чумак.
Рада бачити Вас,п. Василю. Нам з Вами, як мед на душу, іще одна весна і так кожен раз, але ми оптимісти і дочекаємося ще не одну весну і літо. Дякую, що читаєте і коментуєте. Всіх благ!
Маєте рацію, п.Василю, ми не вміємо любити свою рідну землю, нас того не вчать ні в школах, ні в суспільстві, а вона для нас - найцінніша, бо іншої нема.