Гарні душевні роздуми, та я так люблю волю, що волію нікого не тримати в клітці чи на ланцюзі. Всяка живність яка є в нашому дворі бігає вільно. В житті буває всяке. Коли наші хлопці були ще малими, то приходилось лікувати їжачків, горобців і ворон, але все це було короткий час і ми знову випускали їх на волю.
Чутлива поезія захоплює, однак один рядок мене дуже вразив "- Кохати, а піти, щоб не згоріти…" Якщо боятися згоріти, то чи варто кохати? І взагалі, чи це те саме кохання?...
Читаючи вірша я аж позаздрила тому кому присвячуються ті ніжні і теплі слова. Не тіште себе думкою, що чим більше - тим краще. Знаєте вислів " Краткость - сестра таланта"(рос.)
У всі часи України боялися, тому і насилали всякі каральні загони, морили голодом, морально знищували не тільки тюрмами та висилками, але й всі культурні осередки заборонялися, що й привело до часткового знищення мови, та нині Україна високо підняла свій стяг і впевненими кроками йде до перемоги. Слава Україні!
Як на мене, то шевченківська Україна вже залишилася далеко за обрієм. " А онде під тином Опухла дитина Голоднеє мре, А мати пшеницю На панщині жне..." Тепер наша Україна змужніла і успішно бореться за свою незалежність із другою армією в світі. Вона сильна і горда, що її відважні сини і дочки мужньо відвойовують свої землі. І чому "сиротина" адже нас підтримує ледь не ввесь світ.
Перші Ваші "чому" дуже втомлюють. При бажанні таких чому можна набрати на дві сторінки, але що вони вирішують і навіть не підказують, як покращити становище, а ось закінченням Ви мене вразили. Чудово!