ВІРШІ ПРО УКРАЇНУ ЧАСТИНА 2

Йосип Струцюк

НІ , ТИ НЕ ВИНЕН , МІЙ НАРОДЕ
Ні , ти не винен , мійнароде ,
що так доведений до скрути .
Хтось раз в житті мав Фермопіли ,
А ти стонадцять разів - Крути .
Не винен зовсім ти сьогодні ,
що вигоїть не можеш рани :
коли й над ким у цьому світі
так познущалися тирани ?
Ні , ти не винен , мій народе ,
що виростав худим і голим :
в якім нещаднім лихолітті
хто , де й коли такий знав голод ?
Не винен зовсім ти сьогодні ,
що крізь тебе - по всьому світу ...
Що зробиш , як на батьківщині
тобі так рідко сонце світить .
Не винен зовсім ти сьогодні ,
що вже без слова й без дії .
Нікого так не обкрадали
ніякі на землі злодії .
Ні , ти не винен , мій народе ,
що сам од себе йдеш на віддаль :
Когось давно уже б не стало ,
якби він стільки лиха звідав .
1961



Петро Гоць

ЛИШ ВИБИРАТИ РІДНОГО НЕ МОЖНА
Нема на світі кращого кутка ,
Ніж той , де мати груддю годувала
Ніж той , де світу первісна навала
Вбиралася з вбиранням молока .
Нема на світі кращої землі ,
Ніж та , де ти освоїв перші кроки ,
Ніж та , де вчив свої важікі уроки
Де звідав перші радощі й жалі .
Нема на світі кращого села ,
Ніж те , де ти зростив своє деревце ,
Де вперше звідав милій своїй серце ,
Бо мила та - найкращою була .
Нема на світі кращого чуття ,
Аніж любов до того в світі клаптя ,
Де запалив своє палке багаття ,
Що гріє і освітлює життя .
Так , все ти можеш вибрати собі ,
Лиш вибирати рідного не можна ...
Тож хай живе до згину у тобі
Про рідне память - радісна й тривожна .



МИКОЛА ГРИЦЕНКО

Живий той дім, що в нім горить вогонь,
Тумани розступаються студені,
Сюркочуть гусенята на черені,
Яким лиш день від роду усього...
Парує каша в смуглім чавунці,
Рум'яниться, мов щоки молодиці,
А їй із кухля ще дадуть напиться,
Щоб пишна вийшла, як на молоці.
Вкраїнський ранок, дров'яний димок,
Хатки до гурту збились, наче - гуси...
Через одну - не дворище, а пустка.
І вже втопився в кропиві садок.
Красива земле з кореня до хмар!
Обкосить хто твою квітучу душу
Від полчища кропив'яних татар?!
Хитається кругом дичавина,
І вітер не співає вже, а свище.
Вовки до хат підходять ближче, ближче...
Виносьте їм горілки та вина!



ГАЛИНА КЛОК

Немає України без калини
Як і нема без пісні соловя :
А ми - народ , зернина від зернини ,
В біді і щасті - ми одна сімя .
Немає України без тополі ,
Як і нема без сонця сяйва дня .
Ти без коріння - перекотиполе ,
А корінь там , де вся твоя рідня .
Без рушників немає України ,
Як без любові і життя нема .
Душа без Україна - мов руїна ,
Пуста і мертва , холодно - німа .
Немає України без впрбиці ,
Без сивого Славутича -Дніпра .
Напюся живодайної водиці ,
В ній зачерпну любові і добра !



НАТАЛКА ОЛІЙНИК

Намалюю я не Лондон ,
Ні Париж , ні Рим
Намалюю рідну хату ,
Рідний двір і млин .
Намалюю рідне поле ,
Рідний гай і ліс ,
Намалюю Україну
В квітах , між беріз !



ОЛЬГА ГОЛЕГА

Україна - мов царівна ,
заквітчана  у барвінок .
А барвінок зелененький
Цвіте небом голубеньким
У країні  барвінковій -
Всі малята барвінкові .
Барвінкові всі маленькі -
Непосиди веселенькі !
Як барвінок , всюди вється ,
Все встигають , все сміються .
І співають барвінчата ,
як у гаї соловята .



АНТОНІНА ЛИСТОПАД

УКРАЇНСЬКА ЗЕМЛЯ
І не зробиться темно .
І не зникне Весна .
Не торкай мою Землю !
Бо священна вона .
Не втомлюся кохати ..
Не змінеш Благодать .
Не торкай мою Хату .
В Хаті діточки сплять .
Не погасиш Свічада .
Не посушиш Води .
Не торкайся Розсади -
Не для тебе Плоди .
І не вийдеш на Гору .
Не схолодиш Вогні .
Не торкай моє Море !
Бо утопишся в нім .
Не зайдеш у Фортецю .
Не спорожниш Обєм .
Не торкай моє Серце !
Своїм вибухом вбє .
Не зупиниш і Літа .
Не скоротиться Вік .
Не торкай моє Світло .
Промінь - на цілий Світ .
І не зробиться темно .
І не зникне Весна .
Не торкай мою Землю
Бо священна вона !
12.03.2014